Закон про мову і досі актуальний – інтерв’ю Орос Ільдіко

Минулого року у вересні, Верховна рада України ухвалила закон про освіту, який не лише ускладнює, але й унеможливлює викладання національною мовою у школах нацменшин. Відповідно до закону, угорські навчальні заклади повинні поступово переходити до викладання українською мовою з 5-го класу. Це також суперечить конституції та зобов’язанням України. Як відомо, наприкінці жовтня в Києві делегація Венеціанської комісії знову розглядала закон, який, як очікується, винесе постанову про прийнятий закон про мову до грудня. У той же час заступник міністра закордонних справ України Василь Боднар заявив українській газеті “Сегодня”, що Київ не скасує Закон про освіту 2017 року чи закон про функціонування української державної мови, але готовий до рівноправного діалогу та домовленості з Угорщиною. Ректор ЗУІ ім. Ференца Ракоці ІІ-го, Ільдіко Орос, поділилиася з нами своїми думками щодо цього питання.

– У 2017 році Україна прийняла Закон про освіту, також зловісний 7 пункт , який є неконституційним та суперечить українському законодавству та зобов’язанням, які Україна взяла на себе на міжнародну рівні, – сказала ректор. На думку Венеціанської комісії, цей пункт потрібно змінити, оскільки це негативно впливає на здобуті права нацменшин на освіту рідною мовою. Слід зазначити, що колишній президент України Петро Порошенко, ще під час свого президенства, взяв на себе відповідальність за це. Він заявив, що пропозиції Венеціанської комісії будуть реалізовані. На жаль, мушу сказати, що в цьому питанні не досягнуто жодного прогресу. Новий уряд абсолютної більшості не вжив жодних заходів для вирішення цього питання, і в останню хвилину попередній парламент вніс поправку до закону про освіту, яка, незважаючи на пропозиції Венеціанської комісії, погіршує ситуацію. Згідно із Законом про вищу освіту 2014 року, приватні вищі навчальні заклади можуть вільно обирати мову навчання відповідно до прийнятого закону Венеціанської комісії. Відбувся зворотний зв’язок, оскільки прийнятий у 2017 році закон зробив мову освіти на всіх рівнях українською, тому закон, прийнятий у 2014 році, був адаптований до цього. Це суперечить позиції Венеціанської комісії. Тому ми маємо занепокоєння щодо того, чи відбудуться якісь зміни.

У початкових та середніх школах існує проблема викладання рідної та іноземної мов. В даний час студенти можуть вивчати угорську мову, як іноземну мову. У навчальній програмі для початкових шкіл наведена таблиця, що показує кількість годин різними мовами, вказує загальну кількість годин, які можна відвести на розвиток мовних компетенцій, і скільки з них слід присвятити українській мові. Решту уроків можна використати для вивчення іноземної та рідної мов. Це означає наступне, що вчителям угорськомовних шкіл та шкіл нацменшин потрібно вирішити, чи вони викладатисуть рідну чи іноземну.

Коли ми піднімаємо це питання, то отримуємо такі відповіді, що наша рідна мова є іноземною в Україні. Тож Міністерство освіти України вважає, що рідна мова для нацменшин є іноземною мовою, і тому не передбачає конкретної кількості уроків. Можливо просто не хочуть, щоб діти вивчали третю іноземну мову, що для 21 століття має бути звичним явищем. ЗУПТ (Закарпатське Угорськомовне Педагогічне Товариство) провели засідання, і ми також внесли пропозиції для нового Міністерства освіти, щоб вирішити питання про освіту нацменшин. За пів року не відбулося ніяких змін. Ми не можемо чекати далі, вже кінець листопада і для того, щоб отримати якийсь результат у цьому навчальному році, то потрібно почати щось робити. У будь-якому випадку, ми зробимо перші кроки, сформулюємо свої питання та надішлемо їх таким  організаціям в Україні, які мають можливість та повноваження вирішувати питання, про які йдеться.

Вічна проблема, тобто питання підручників, залишається незмінною. З’являються нові перешкоди для надання підручників. Хоч надворі уже листопад, але у перших класах досі немає абетки. Нещодавно в газетах ми читали, що через скорочення штату було звільнено єдиного штатного керівника та співробітника львівської редакції «Світ», який водночас працював в ужгородській угорській редакції. Таким чином вони практично звільняють всю редакцію.

Посилаючись на те, що в словацьких школах вони викладають повністю з словацьких підручників, а в болгарських школах вони також викладають з болгарських підручників, ми також запровадили угорські підручники. Ми отримали на це дозвіл. Таким чином, того року нам вдалося нам вдалося викладати у першому класі з підручників та робочих зошитів, які надала нам Угорщина. Хочу зазначити, що Україна не видала робочі зошити, від того часу як стала незалежною. ЗУПТ підготував ці зошити для того, щоб першокласникам було легше навчатися. Того року нам вдалося перевезти підручники для дітей, але цього року вони стоять на кордоні, тому що комітет, який одобрює гуменітарну допомогу, спочатку відмовив нам у перевезенні, а потім запросив представника ЗУПТ та нашого юриста для вияснення наступного, щоб ми пояснили те, що з якою метою ми хочемо перевезти підручники, адже Україна постачає книги для угорських шкіл. Нещодавно було надано дозвіл, але для перевезення потрібно ще два тижні. Грудень вже на порозі, а підручники, ще все не доставлені у перші класи. Закриття видавництва є досить цікавим питанням. Незважаючи на те, що кажуть про те, що книги є в школах, у газетах ми можемо побачити статті про те, що з січня видавництво підручників закриють. Ось чому ми збираємось звернутися до Міністерства для роз’яснення, оскільки нас повідомили про новини в газеті, і ми не прочитали жодної офіційної постанови про це. Якщо вони взагалі не хочуть видавати угорськомовні підручники, не допускають перевезення книг через кордон, то як вони хочуть підтримувати розвиток освіти у школах нацменшин?

Є проблеми з вищою освітою. У 2014 році міністр освіти України Сергій Квіт оголосив про те, що вища освіта відкрита для освіти. Тоді він сподівався про те, що протягом десяти років частина професорів працюючих у ВНЗ зросте до 20 відсотків. Це наблизить Україну до європейської системи вищої освіти.

Всупереч заяві Сергія Квіта, закордонні професори досі блокуються різними внутрішніми законами. Наприклад, звання професора буде враховано лише в такому випадку, якщо вони мають легалізувати свій науковий ступінь в українському навчальному закладі, що означає майже нову процедуру, тобто майже все робити спочатку. Ще одна складність – отримання дозволу на роботу та посвідчення на тимчасове проживання, що тягне за собою велику кількість бюрократії. Наразі шість таких професорів працює в інституті, в рамках програми Маковець. Двоє з них мають дозвіл на проживання на цей рік. В інших чотирьох професорів це питання затягнулося. Уже листопад, але вони досі не отримали дозвіл на тимчасове проживання. Нам це дивно, оскільки вони дуже відомі, всесвітньо визнані професори. Хоч в газетах ми читаємо про те, що будь-хто може отримати дозвіл на тимчасове проживання. Вже не кажучи про те, що професори отримують цей дозвіл лише на один рік. Ми б хотіли, щоб вони могли бути тут у період навчального року, задля того, щоб допомогти нашим педагогам. Це було б розумно.

Kárpátalja.ma