Неопубліковане інтерв’ю – відповіді Ільдіки Орос на питання угорського веб-порталу „Azonnali”

«Угорці Закарпаття – сепаратисти, або лише Київ їх не чує» 26 вересня з такою назвою оприлюднили оголошення на веб-порталі „azonnali.hu”у якій містилися певні публікації про Закарпатський угорський інститут ім. Ференца Ракоці ІІ, які не висвітлювали реальність та погляди навчального закладу.

Хоча автор статті задав питання Ільдіці Орос, ректору вищого навчального закладу, але її відповіді так і не дійшли до читачів. Редакція порталу „azonnali” заявляє, що можливості внесення додаткових даних не передбачено. Для надання об’єктивної інформації, Ільдіко Орос надіслала інтерв’ю до редакції Kárpátalja.ma, яке опубліковано нижче без будь-яких змін:

– Наскільки мені відомо, то в інституті викладання проводиться майже повністю угорською мовою, дипломні роботи пишуть угорською мовою, державні іспити складають також угорською. Перше моє запитання – які перспективи мають студенти з майже угорським дипломом на Закарпатті та в Україні? Де може працевлаштуватися з цим дипломом? Можливо вони прямують працювати до Угорщини після закінчення навчання? Чи відповідає ваш диплом рівню диплому Угорщини?

– Дипломи, які видає Закарпатський угорський інститут ім. Ференца Ракоці ІІ, рівноцінні дипломам, які отримані в будь-якому іншому університеті України, оскільки спеціальності акредитовані державою, а дипломи мають державний реєстраційний номер, виданий Міністерством освіти України. До диплома додаються додатки (Diploma Supplement) українською та англійською мовами про дисципліни, які вивчаються тут та кредити, отримані за ці дисципліни. У 2005-му році Україна долучилася до болонської системи навчання. Це означає приєднання до Європейського простору вищої освіти, таким чином видані дипломи, які є акредитовані державою, дійсні у тих країнах, які приєдналися до болонської системи, тобто і в Угорщині також. Відповідно до законодавства України, у навчальних програмах обов’язкові предмети є централізованими, деяким університетам подається менше можливостей для викладання власних предметів, тому наш диплом є рівноправним з іншими дипломами українських університетів, а також дає можливість працевлаштування на ринку праці держави. В Україні в останні десятиліття на ринку праці значення має власний капітал, тому наші студенти, як і інші українські студенти шукають можливості самореалізацій вдома або за кордоном. Ми не є гіршими, ані кращими за громадян будь-якої сусідньої країни, у яких теж багато інтелектуалів прагнуть добробуту за кордоном. Через економічну та політичну ситуацію рівень еміграції з України вищий, ніж в сусідніх країнах. Але це стосується не тільки угорців. Звичайно, що всі ідуть у тому напрямку, який відповідає їхньому менталітету та можливостям, таким чином угорці ймовірніше обирають Угорщину, а також значна кількість їде до Чехії заради більшої заробітної плати.

– Оскільки в своїй статті я обговорюю питання еміграції, і, на мою думку український закон про освіту лише посилює схильність угорців до еміграції, а яких зусиль докладає Берегівський інститут для того, щоб студенти, отримавши диплом, залишалися вдома?

– Роль нашого інституту в регіоні полягає головним чином у наданні місцевій угорській молоді рівних можливостей отримати диплом про вищу освіту, а також представляти угорську інтелігенцію. Студент, який приїжджає до нас, протягом 4-6 років навчання тут, як правило, не лише здобуває знання, але й знаходить друзів, розвиває стосунки, і, таким чином, набагато більше прив’язаний до цього регіону ніж ті, хто отримав диплом за кордоном або в іншій області України. Про це свідчать показники зайнятості наших випускників, які не лише займають педагогічну позицію в школах з угорською мовою навчання. Понад 600 колишніх студентів працюють на цій посаді, але значна кількість з них – голови сільських та сільських рад, чиновники, журналісти чи підприємці.

– У мене виникає така думка, що Берегівський інститут – угорський вищий навчальний заклад, який готує студентів на ринок праці Угорщини. Наскільки ця думка є правдивою?

– Берегівський інститут – це навчальний заклад, який працює згідно з українськими законами, видає дипломи державного зразка, але від держави не отримує матеріальної допомоги. Якщо взяти до уваги джерела підтримки та дух, то можемо назвати навчальний заклад угорським. Український ринок праці відкритий для наших студентів так само, як і будь-яких інших країн, які визнають дипломи, видані Україною. Працевлаштування студентів, як правило, залежить від кількох факторів. Серед них такі: наскільки життєздатною є країна, якою є політико-економічна атмосфера, наскільки реалістичні ваші плани, чи знайдете роботу, яка відповідає вашому баченню. Не думаю, що наші випускники чимось відрізняються від випускників Угорщини, Словаччини, Польщі, Румунії чи інших європейських країн. Молодь шукає найкращі можливості для самореалізації. Якщо вони знаходять цю можливість вдома, то тут і залишаються, якщо десь в іншому місці, тоді рухаються в тому намрямку. Не думаю, що закарпатську угорську молодь можна ділити на групи: «залишайся лише вдома» та «можеш працювати лише в Угорщині». Кожен випускник – це особистість зі своїм баченням майбутнього, як і в кожній країні на їхні плани впливають політико-економічні обставини, але це «властивість» не лише закарпатських угорців.

– Я чув, що 15-20 відсотків студентів є української національності, які родом не з Закарпаття, а з України. Оскільки інститут є відкритим навчальним закладом, він не може сказати «ні» україномовним студентам. Однак, вони не розмовляють угорською мовою, тож як ви вирішуєте це питання? На яких спеціальностях вони навчаються і з якою метою?

– Цього навчального року в інституті навчається близько 1400 студентів за різними формами навчання. За останніми статистичними даними, у нас навчаються семеро студентів, які приїхали з інших областей України, з них п’ятеро проходить навчання на бакалавраті, а двоє – в магістратурі. Кількість студентів, які не володіють угорською мовою – 19. Є й такі, хто закінчив школу з українською мовою навчання, тому вони не вивчали угорську мову та літератутру. Їхня кількість на перших двох курсах складає 56 осіб. У нас не так багато можливостей для того, щоб виміряти рівень знань з угорської мови. З 2008-го року в Україні функціонує централізована система вступу. Випускники шкіл можуть вступати до вищих навчальних закладів, якщо успішно складуть зовнішнє незалежне тестування. Заявка на вступ до вищих навчальних закладів також може надсилатися електронним шляхом завдяки системі, яка була розроблена та керується Міністерством. Перелік предметів для вступу визначає Міністерство. Згідно з наказом, щоб навчатися на будь-якій спеціальності, потрібно скласти випускний іспит з української мови. Якщо хтось не досягне порогового бала, то не має можливості вступити до вищого навчального закладу. Крім української мови, обов’язково потрібно скласти ще два іспити. Випускники можуть обирати між математикою та історією України, а також можуть обрати ще один предмет із запропонованого Міністерством списку, але серед них немає угорської мови та літератури. На основі результатів електронна система класифікує абітурєнтів відповідно до кількості бюджетних та платних місць. Це означає, що наш інститут, як і інші навчальні заклади, зустрічається зі своїми студентами уже після зарахування, тому не знаємо, хто з них вільно володіє угорською мовою. Оскільки ми акредитовані в Україні, то повинні прийняти всіх, навіть якщо не отримуємо матеріальної допомоги від держави. Загалом, наш заклад є толерантним та відкритим до всіх. Згідно з нашою філософією, в тому регіоні, де ми проживаємо, представники інтелігенції повинні володіти не лише рідною мовою, а й державною та однією європейською мовою. У 21-му столітті популярною є англійська мова, а також вона є мовою науки. Відповідно до цього, ми розробили стратегію мовної освіти для нашого закладу. Кожен студент, який навчався у школі з угорською мовою навчання, повинен протягом перших трьох років вивчати українську мову, як фахову мову, не дивлячись на те, що вже склав державну підсумкову атестацію у формі ЗНО з української мови. Це важливо для того, щоб у подальшому навчанні вільно міг опрацьовувати навчальну літературу українською мовою. Обов’язковою умовою для магістрантів при вступі є іспит з іноземної мови, тому кожен студент має можливість на подальше вивчення іноземної мови за своїм вибором. Це стосується і тих, хто не володіє угорською мовою. Вони вивчають угорську мову як іноземну упродовж чотирьох семестрів. Студенти, рідною мовою яких є українська мова, перші два роки навчаються рідною для них українською мовою. Для забезпечення рівних можливостей ми надаємо підручники та посібники українською мовою, проводимо семінари українською мовою, і кожен має право обрати мову, якою буде складати іспит чи будь-яке опитування. Студенти, рідною мовою яких є українська, також вивчають угорську мову як фахову для того, щоб вільно опрацьовували навчальну літературу угорською. Я вважаю, що наш заклад максимально толерантно ставиться до україномовних студентів, хоча такого ставлення ми не спостерігаємо до угорськомовних студентів в інших навчальних закладах, навіть на Закарпатті. Про це можу сказати щиро з власного досвіду.

– Було чутно й таке, що в майбутньому закарпатським угорцям для того, щоб вступити у вищий навчальний заклад Угорщини, буде необхідно скласти вступні іспити вищого рівня в Угорщині. Чим це було виправдано? Хто ініціював ці зміни?

– В Угорщині, як і в усіх країнах, відповідні міністерства приймають рішення про процедури вступу в межах своєї сфери компетенції. Зміни, як правило, закріплені в законах та нормативно-правових актах про освіту, які встановлюються кваліфікованими юридичними органами відповідно до порядку країни, та відповідно до філософії політичної більшості, обраної населенням. Як я згадувала й раніше, з 2008 року в Україні існує централізована система прийому до вишів, яка передбачає успішне проходження зовнішнього незалежного оцінювання. Система була розроблена для вимірювання рівня знань випускників середньої школи за допомогою єдиного інструменту вимірювання по всій країні, забезпечуючи тим самим подальше навчання для кращих випускників. Вони забезпечують рівні умови в такій системі, наприклад, щоб кожен склав іспит тією мовою, якою вивчав предмет, опитування повинно містити питання, які були включені до навчальної програми, яку засвоїли студенти тощо. Зрештою, така система сприяє забезпеченню належного рівня знань та вирівнюванню відмінностей у якості між навчальними закладами різних рівнів на національному рівні. Порівняно зі спортом, це «турнір знань», де застосовуються ті самі умови та правила. Найкращі гравці чемпіонату пройдуть до фіналу. В Україні українська мова та література є предметом, який не забезпечує рівних можливостей, оскільки вони використовують єдиний стандарт як для носіїв мови, так і для тих, для кого ця мова є другою, окрім цього, студенти повинні виконувати тести, які були розроблені для студентів гуманітарних спеціальностей. В Україні це очікують від майбутнього вихователя в дитячому садку, вчителя, фізики, математики, інженера тощо. Просто організовується такий український турнір, на якому риба та птахи змагаються за “стандартами польоту” або, навпаки, за “правилами плавання”. Оскільки основний матеріал є обов’язковим для всіх шкіл, з інших предметів тести надаються мовою викладання та навчання, що пишеться одним населеним пунктом за один раз, та виправляється за тих самих умов, щоб дати реальну картину рівня знань вступників. Якщо Угорщина запровадить подібну систему в наступному році, це означає, що вони також організують національний “чемпіонат знань”, в результаті якого, виходячи з тамтешніх умов, найкращі гравці зможуть претендувати на фінал. Закарпатські угорці, якщо хочуть продовжити навчання в Угорщині, вони можуть вступити в цей турнір, мають змогу кинути виклик собі, і в результаті претендувати на фінал. Це, ймовірно, виключає розумних гравців, які не беруть участі ні в чемпіонаті України, ні в Угорщині, але можуть претендувати на фінал, оскільки вони можуть бути допущені шляхом перетворення результатів предметних груп у їхні сертифікати бакалаврату в декількох вищих навчальних закладах на основі результатів їхньої школи.
Чому зміна була виправданою, – це не моя компетенція, не наша, не компетенція закарпатських угорців.

–І останнє, але не менш важливе питання: яку, на вашу думку, небезпеку несе в собі закон про освіту? Це прискорює міграційні процеси чи допомагає угорсько-українській співпраці? Яким ви бачите майбутнє угорців на Закарпатті?

–Найбільша небезпека Закону про освіту полягає в тому, що він порушив конституційні права, надані національним меншинам в Україні. Для всієї країни небезпечним є прецедент, який може бути скасований конституційними правами. Існує подальший ризик того, що Україна порушила багато своїх попередніх міжнародних зобов’язань, прийнявши цей закон. Також викликає серйозне занепокоєння те, що, приймаючи закон, Україна порушила угоди про співпрацю з низкою сусідніх країн, в яких гарантуються права меншин. Обставини, що стосуються прийняття закону, також викликають занепокоєння, оскільки вони були антимонопольними, з порушенням правил Парламенту. Раніше прийняті таким чином закони були скасовані Конституційним судом, але не були прийняті у випадку Закону про освіту. Усі ці факти вказують на сильний демократичний дефіцит, який представляє найбільшу загрозу демократичному розвитку українського суспільства та негативно впливає на відносини між країною та її сусідами, включаючи українсько-угорське співробітництво. На соціальні процеси, особливо міграційні, як правило, впливає сукупний ефект і складність економічних і політичних процесів. В Україні економічні і політичні процеси пішли на дно за останні 4 роки. Як результат, комфорт, бачення та світогляд значної частини суспільства спонукали їх шукати процвітання в інших місцях. Це загальне явище, як ми знаємо із заяви міністра закордонних справ у 2018 році, що 1 мільйон громадян щороку залишають країну. Сюди входять і угорці Закарпаття. На їх рішення значною мірою вплинули і закони про освіту та мову, які значно підривають і порушують права меншин, на яких цей закон, ймовірно, має більший вплив ніж на інших громадян України.

Щодо майбутнього угорців на Закарпатті, то я не ворожка. Я можу сказати лише миттєву думку, сформувати її на основі досвіду процесів. Розвиток нашої подальшої долі та нашого майбутнього багато в чому не залежить від угорців, які тут проживають. Якщо люди, які живуть тут, думають, що вони можуть жити та процвітати як угорська нацменшина в країні, де їхні конституційні та законні права гарантуються державою, поряд із наданням засобів для існування, вони, ймовірно, залишаться. Наразі вони вважають, що Європа та великі держави не так реагують на порушення їхніх прав, як на порушення прав стосовно інших нацменшин. Вони використовують подвійні стандарти, які можуть викликати небезпечну тенденцію в довгостроковій перспективі по всій Європі.