Пропозиції ЗУПТ щодо угорськомовної освіти і вивчення угорської та української мов в Україні

Супроводжуючий лист до пропозицій Закарпатського угорськомовного педагогічного товариства щодо угорськомовної освіти і вивчення угорської та української мов в Україні.

Міністру освіти і науки України

п. Новосад Г. І.

Шановна Пані Міністре!

21 грудня 2019 року була проведена конференція делегатів місцевих осередків ЗУПТ. Членами осередків є абсолютна більшість педагогічних працівників усіх закладів освіти з угорською мовою навчання. Тому згадана конференція представляє інтереси та побажання всієї педагогічної громадськості, яка працює у закладах освіти з угорською мовою навчання.

У роботі конференції взяли участь 395 делегатів. Конференція розглянула подання керівництва ЗУПТ щодо угорськомовної освіти і вивчення угорської та української мов в Україні. Делегати одноголосно ухвалили і підписами підтвердили згоду щодо направлення цих пропозицій до МОН України та інших владних структур, а також міжнародним організаціям та інституціям, які займаються питаннями освіти.

м. Берегово, 23 грудня 2019 р.

Голова товариства
Орос І. І.

 


Пропозиції Закарпатського угорськомовного педагогічного товариства
щодо угорськомовної освіти і вивчення угорської та української мов в Україні

 

ЗУПТ очікує виконання пропозицій Венеціанської комісії щодо внесення змін до статті 7 Закону «Про освіту» та заміни чинного положення більш зваженим та чітким текстом, адже в цьому випадку це – найдоцільніше рішення.

Слід зазначити, що уявлення про те, нібито обмежувальні та дискримінаційні положення статті 7 можуть бути усунені в ході її виконання спеціальним законом або підзаконним актом, залежним від цього закону, створило б непримиренний законодавчий конфлікт. Про це свідчать зміни, внесені 25 квітня 2019 року до прийнятого в 2014 році Закону України  «Про вищу освіту», в тому числі до статті 48, яка регламентує питання мови викладання у закладах вищої освіти. У попередній редакції вищеназваного закону, а саме в  пункті 3 статті 48 йшлося: «… вищі навчальні заклади України приватної форми власності мають право вільного вибору мови навчання…». Отже, прийнятий у 2014 році, – після подій на Майдані, – закон дозволив приватним вишам обирати свою мову викладання відповідно до резолюції Венеціанської комісії. У 2019 році той самий парламент прийняв рішення про регламентування мови викладання у приватних вищих навчальних закладах. Тобто, у поточній редакції Закону України «Про вищу освіту» цей пункт уже вилучений, залишилися наступні пункти:

«1. Мовою освітнього процесу у вищих навчальних закладах є державна мова»

«3. Застосування мов у вищих навчальних закладах визначають закони України “Про забезпечення функціонування української мови як державної” та “Про освіту”»

Тому ми справедливо стурбовані реальністю наміру внести поправки до статті 7 в галузевих законах, оскільки не гарантується, що вони не будуть змінені через кілька років з огляду на юридичний конфлікт інтересів.

Саме тому ми продовжуємо наполягати на зміні статті 7 основного Закону «Про освіту» у наступній редакції: «Навчальні заклади України приватної та комунальної форми власності мають право вільного вибору мови навчання». Ми продовжуємо сподіватися на забезпечення збереження існуючих прав на навчання рідною мовою, на покращення якості викладання рідної мови в державних школах замість звуження можливостей освіти рідною мовою.

Важливим питанням є також продовження забезпечення підручниками угорською мовою з усіх предметів на всіх рівнях освіти – від дитячого садка до всіх рівнів загальної середньої освіти, включаючи випускні класи.

Стосовно різних рівнів здобуття освіти для забезпечення прав національних меншин та збереження культури національних меншин та корінних народів, Закарпатське угорськомовне педагогічне товариство (ЗУПТ) рекомендує наступне:

  1. У дитячих садках для забезпечення навчально-виховного процесу, що може згідно із законом проводитись рідною мовою, слід розробити та/або ухвалити на державному рівні розроблену ЗУПТ навчальну програму з вивчення рідної мови та фольклору, а також відповідний методичний матеріал, оскільки на даний час не існує ніяких інших розроблених та ухвалених на державному рівні програм із розвитку рідної мови національних меншин для дитячих садків, складених  їхньою мовою навчання.
  2. На рівні початкової школи слід врегулювати наступні проблеми:

2.1. Чинний стандарт початкової школи не дозволяє школам нацменшин викладати іноземну мову на рівні, ідентичному з українськими школами, адже не відведені години для її викладання. Згідно з попередньою практикою, в описі кількості годин було конкретно вказано, скільки уроків можна відвести українській, рідній (у випадку відмінності від державної) (угорській) та обраній іноземній мові. На 2019-2020-й навчальний рік це було реалізовано шляхом відведення для вивчення предметів мовного циклу спільного числа годин, а пізніше встановлено регламент щодо кількості годин, необхідних для вивчення української мови, що займає більше половини загального числа годин. Решту годин можна розподілити між угорською та іноземною мовами. Виходить, що належним чином можна викладати або тільки рідну, або тільки іноземну мову. У ході нашого листування МОН дало зрозуміти, що ми можемо вибрати угорську як іноземну, так само, як і англійську, оскільки обидві є європейськими мовами. Це ставить під сумнів правовий статус рідної мови меншини, оскільки зараховуючи її до категорії іноземних мов, ми ніби стаємо іммігрантами на власній батьківщині. Ми запропонували збільшити кількість годин, що відведені для вивчення мов у школах нацменшин до тої самої кількості годин, що є для вивчення іноземних мов в українських школах. Це означає 2-3 додаткові години щотижня. Таким чином, українську, рідну та іноземну мову викладали б у такій кількості, як і в українських школах. При цьому у класі з навчанням угорською мовою навантаження учнів буде складати на 2-3 години більше щотижня, проте за це виступають самі батьки. Відповідь МОН полягала в тому, що це прохання забезпечити не можна через порушення граничного допустимого навантаження на учня, а також у зв’язку з принципом рівності витрат із державного бюджету на кожну дитину.  Проте, без вирішення цього питання право нацменшин на рівний доступ до освіти не виконуватиметься, оскільки вони не зможуть вивчати рідну та іноземну мови на однаковому рівні з учнями з українською мовою навчання – це є дискримінаційне ставлення до дітей.

2.2. Прийнятий стандарт з української мови для класів з навчанням мовою національних меншин не враховує специфіки мови меншини та містить абсолютно нереальний перелік вимог. Слід зазначити, що даний стандарт слугує та сприяє не інтеграції, а асиміляції.

Наші рекомендації:

2.1. Категорично відхиляємо пропозиції щодо віднесення рідної мови до іншомовної категорії (пункт 23. Державного стандарту). Вимагаємо забезпечити обов’язкове викладання іноземної мови в початкових класах, як і в класах з українською мовою навчання, тобто 2-3 години на тиждень. З цією метою необхідно збільшити години мовної галузі для класів з мовою навчання меншин до тої кількості годин іноземних мов, яка є у класах з українською мовою навчання. Таким чином, українську, рідну та іноземну мови вивчали б ту саму кількість годин, що і в класах з українською мовою навчання, хоча в угорських класах навантаження учнів буде більшим на 2-3 години на тиждень. Пропоновані зміни стосовно кількості годин підтримуються батьківською громадськістю.

Враховуючи право всіх громадян на рівний доступ до освіти, ЗУПТ звертається до МОН України з проханням внести корективи до відповідних стандартів та розробити типові навчальні плани, які забезпечать реалізацію цього права.

2.2. Розробити реалістичні вимоги у державному стандарті щодо вивчення державної/української мови, які враховуватимуть специфіку викладання другої мови для дітей, для яких вона не є рідною. На основі досвіду деяких європейських країн ЗУПТ вважає, що школи з навчанням мовами національних меншин можуть реалізувати вивчення державної мови до кінця початкової школи на рівні А1 – початковий рівень міжнародного стандарту

3. На рівні базової середньої освіти

3.1. До кінця базової середньої школи 40% предметів повинні викладатися державною мовою: це тотальна дискримінація, що робить неможливою якісну освіту із загальноосвітніх предметів. З одного боку, вона вимагає негайної зміни мови при переході від початкової до базової освіти, що є педагогічною нісенітницею у випадку переважної більшості предметів. Іншими словами, якщо, наприклад, дитина вивчала природничі науки на рівні початкової школи угорською, то як можна з наступного року викладати українською географію чи біологію? Очікувати того, що викладач-фахівець підготує учнів до зміни мови вже в наступному році, також є абсурдним, адже він повинен викладати саме предмет, а не мову, до того ж при такій самій кількості годин. Тобто такий перехід тільки призведе до погіршення якості освіти.

3.2.  Міністерство освіти та науки України не вжило заходів щодо реформування викладання державної мови, а діюча система по суті не передбачає засвоєння державної мови в системі шкіл нацменшин на рівні державного стандарту. З часу незалежності України за кошти з державного бюджету не було створено та видано жодного академічного чи шкільного словника. Словники, з якими ми працюємо в наших школах, були складені викладачами УжНУ та ЗУІ та видані за кошти угорської держави. Крім того, не були забезпечені адекватні дидактичні ресурси: сучасні підручники, робочі зошити, шкільні словники, професійні словники тощо.

Якщо учень живе в неукраїнськомовному середовищі, абсолютно нереальним є очікування щодо вивчення української мови на рівні В2 при закінченні базової школи, тобто 9-го класу (або навіть С1, згідно з деякими планами) від пересічного випускника базової школи, де викладання ведеться угорською мовою. І це при тому, що діюча програма вивчення державної мови взагалі не призначена для розвитку мовних компетентностей, навичок спілкування, а майже виключно зосереджена на граматичних правилах та їх застосуванні на рівні, ніби учні вже розмовляють та вільно володіють українською мовою. Програма вивчення української літератури є спільною для школярів шкіл з українською мовою навчання та навчанням мовою нацменшин, тому її якісне виконання є нереальним.

3.3 Навчальні плани не забезпечують збереження ідентичності національної меншини та розвиток рідної мови, літератури, культури та історії національних меншин. З цих питань не розроблені програми та стандарти. Світову літературу, яку до цього часу викладали як інтегрований курс з  угорською літературою, зараз планується викладати також українською мовою.

Наші рекомендації:

3.1. Ми вважаємо, що для збереження якості освіти треба зберегти право навчання дітей на рідній мові, не обмежувати відсоток викладання навчальних предметів рідною мовою. На уроках вчителі можуть ознайомлювати дітей зі специфічними термінами з цього предмету українською мовою, що буде розвивати їхній словниковий запас при збереженні мови навчання. Для засвоєння основних компетенцій знань державної мови необхідно реформувати вивчення української мови за європейськими прикладами.

3.2. Ми вважаємо, що забезпечення якості вивчення української мови потрібно реалізувати  не шляхом збільшення годин або переходу на вивчення інших предметів українською мовою, а шляхом розроблення відповідних стандартів та на основі них програм, методик, підручників, дидактичних матеріалів, словників з урахуванням мовної специфіки даної меншиниОдним із перших кроків має бути розробка великого академічного словника, а потім вже інших словників, та їх видання – бажано за державні кошти. На основі досвіду європейських країн ЗУПТ вважає, що школи з навчанням мовами національних меншин можуть реалізувати вивчення державної мови до кінця базової школи на рівні А2 – базовий рівень міжнародного стандарту.

3.3.  З метою збереження національної ідентичності слід ввести в інваріативний складник викладання угорського фольклору за рахунок обов’язкових занять, обсягом 1 година на тиждень у 5-6 класах, історії угорського народу в 7-8-9 класах, також 1 годину на тиждень. ЗУПТ розробило та видало навчальні програми та підручники під назвою «Історія угорського народу», «Історія угорської музики». Просимо дозволу включити їх до затверджених навчальних програм, які дозволено використовувати у навчальному процесі, з можливістю їх включення до навчального плану закладу.

При складанні навчальної програми з предметів, які впливають на розвиток ідентичності (таких, як мистецтво, художня культура та образотворче мистецтво, співи та музика), твори та митці, характерні ознаки угорської культури мають бути частиною навчальних програм та набору вимог.

Плануючи викладання угорської мови та літератури, необхідно врахувати наступне:

• слід адаптувати програми та вимоги навчальних програм до тих, що діють в Угорщині, адже з точки зору ефективності та сучасності викладання рідної мови та літератури, кращими будуть ті програми, вимоги, які застосовується в країні, де ця мова є державною, адже саме там є необхідна кількість кваліфікованих спеціалістів та відповідні інституції.

• потрібно дати можливість угорськомовним освітнім закладам адаптувати та використовувати в навчанні видані в Угорщині підручники та робочі зошити (хоча б з угорської мови та літератури) з метою забезпечення доступності якісної навчальної літератури та підручників. Це було б також економічно вигідно для української держави.

Пропозиції Закарпатського угорського педагогічного товариства

щодо Базового навчального плану базової середньої освіти для закладів загальної середньої освіти з навчанням мовою відповідного
корінного народу або національної меншини

Назва освітньої галузі Кількість годин на рік
5-6 клас 7-9 клас разом
Мовно-літературна, у тому числі українська мова і література, мова та література відповідного корінного народу або національної меншини та іншомовна освіта**

в тому числі:

1015 1365 2380
українська мова та література 455 595 1050
рідна (угорська) мова

та інтегрований курс рідної та світової літератури

350 490 840
іноземна (наприклад англійська) 210 280 490
Загальноосвітні предмети, які викладаються рідною мовою
Математична 350 525 875
Природнича 210 875 1085
Соціальна і здоров’язбережувальна 70 70 140
Громадянська та історична 105 245 350
Технологічна 70 105 175
Інформатична 70 140 210
Мистецька 105 105 210
Фізкультурна* 210 315 525
2205 3745 5950
Години для вивчення предметів освітніх галузей, курси за вибором, проведення індивідуальних консультацій та групових занять

у тому числі:

70 105 175
фольклор рідного народу 35 35
народознавство рідного народу 35 35
історія рідного народу 105 105
Додаткові години для вивчення  предметів освітніх галузей  70 105 175
Загальнорічна кількість навчальних годин, що фінансуються з бюджету (без урахування поділу на групи) 2345 3955 6300
Гранично допустиме річне навчальне навантаження здобувачів освіти 2135 3640 5775

4. На рівні повної середньої освіти.

4.1. На рівні класів повної середньої освіти викладання 60% предметів українською мовою, як це планується, призведе до закриття шкіл з угорською мовою навчання чи значного погіршення якості навчання в таких школах. На рівні середньої школи ми повністю незгідні з таким підходом та рішуче відкидаємо його і трактуємо, як повне обмеження існуючих прав та примусовий інструмент асиміляції. Згідно з дорожньою картою МОН України, вимірювання навчальних досягнень випускників повної загальної середньої освіти планується проводитися виключно державною мовою, що суперечить принципу рівності щодо оволодіння повною середньою освітою, конституційним правам усіх громадян України, міжнародним зобов’язанням України, а також припиняє 150-річну практику навчання рідною мовою на Закарпатті всіма спільнотами, які проживають на території краю.

4.2. Стандарт середньої школи щодо вивчення української мови для випускників шкіл з навчанням мовою нацменшин пропонує оволодіння мовою на рівні C1. Запропоновані стандарти не беруть до уваги той факт, що українська мова є другою мовою для меншин, а також те, що наявні програми не забезпечують розвиток мовних навичок, а залишаються орієнтованими на вивчення граматики. Знання державної мови наразі оцінюється випускним іспитом, який водночас є і вступним іспитом на здобуття в тому числі української філологічної освіти, та еквівалентний рівню C1. Тести вимірюють не мовні компетенції, а переважно граматичні знання на рівні, очікуваному від майбутніх гуманітаріїв. Минулого року випускникам шкіл меншин було надано можливість користуватися нижчим прохідним балом у випадку оцінювання ЗНО, проте це не стосувалося балу для оцінювання ДПА з державної мови, що зазначається в атестаті про повну середню освіту.

4.3. У Центрі оцінювання якості знань не існує централізованого оцінювання з рідної мови для нацменшин, що є образливим та дискримінаційним.

4.4 Окрім чотирьох мов ЄС (англійська, німецька, французька, іспанська), не проводиться тестування з інших мов ЄС (наприклад: болгарська, грецька, польська, румунська, словацька, чеська, угорська), хоча ці мови можна вивчати як іноземні згідно з чинними навчальними програмами.

4.5. Збереження освітніх закладів нацменшин ставиться під загрозу у зв’язку з обмеженням прийому до середніх шкіл, що планується до запровадження з 2020 року. Наприклад, на рівні середньої школи (10-11 класи) відкриття класу є можливим при наявності щонайменше 40 учнів.

Наші рекомендації:

4.1 . Для збереження якості освіти треба зберегти і надалі забезпечити право навчання дітей рідною мовою, не обмежувати відсоток викладання навчальних предметів рідною мовою.  Важливе подальше забезпечення можливості складати випускне/вступне тестування з профільних предметів угорською мовою. Ми побоюємося, що положення, передбачені Законом «Про освіту», будуть невигідними або дискримінаційними для шкіл нацменшин.

4.2. У школах з навчанням мовою національних меншин вивчення державної мови слід здійснювати згідно зі стандартами другої мови (враховуючи специфіку мови корінного населення, відповідної національної меншини). При цьому слід користуватися тим мінімумом обов’язкових вимог до мети й змісту навчання державної мови як другої на рівнях, які визначені CEFR (Common European Framework of Reference) і рекомендовані резолюцією Ради ЄС (листопад 2001 р.) для створення національних систем оцінки мовної компетенції. Розробити теоретичну та практичну базу для оволодіння українською мовою як другою вимагає нових підходів, методики, особливої інтерпретації мовних явищ. Ці загальноосвітні стандарти мають бути основою для вивчення української мови як другої, що має забезпечити потреби у соціально-гуманітарній, навчальній, соціально-культурній, країнознавчій сферах комунікації. Міжнародна практика показує, що рівень В2 володіння певною мовою вимагається від випускників вищих навчальних закладів, і не є вимогою для учнів середніх шкіл. Винятком може бути українська філологія, для вступу до якої необхідний рівень В2. Враховуючи досвід європейських країн, ЗУПТ вважає, що школи з навчанням мовами національних меншин можуть реалізувати вивчення державної мови до кінця середньої школи на рівні В1 – I середній рівень. Впровадження вивчення державної мови за даною концепцією вимагає змін у проведенні зовнішнього незалежного оцінювання знань випускників шкіл з навчанням мовами національних меншин. Випускники цих шкіл мають проходити ЗНО згідно зі стандартами відповідних рівнів володіння мовою. До введення в дію наведених стандартів та запровадження на основі них нових норм оцінювання якості знань при проведенні ЗНО, застосовувати адаптований понижений поріг при оцінюванні знань з української мови та літератури для випускників закладів з навчанням мовами національних меншин. Цей адаптований поріг використовувати також при оцінюванні якості знань при ДПА.

4.3. Необхідно створити можливість проведення незалежного зовнішнього оцінювання з рідної мови та складання державної підсумкової атестації з угорської мови на Закарпатті. Слід пристосувати вимоги та зміст угорського випускного іспиту до вимог, що діють в Угорщині.

4.4 Необхідно створити можливість проведення незалежного зовнішнього оцінювання з інших іноземних мов ЄС, наприклад: болгарської, грецької, польської, румунської, словацької, чеської,  а також з угорської як іноземної.

4.5. Міністерство освіти та науки повинне враховувати, що для більшості нацменшин застосування однакових вимог, наприклад, щодо мінімального числа наповнюваності класів, як у випадку шкіл з українською мовою навчання, в більшості населених пунктів означатиме закриття цих шкіл. Необхідно врахувати позитивний європейський досвід і застосовувати позитивний коефіцієнт задля збереження мережі закладів освіти нацменшин.

  1. На рівні вищої освіти

5.1.Ухвалений у 2014 році – після Революції Гідності – Закон «Про вищу освіту» дозволив приватним вишам обирати свою мову викладання відповідно до резолюції Венеціанської комісії. У  пункті 3 статті 48 зазначалося, що «… вищі навчальні заклади України приватної форми власності мають право вільного вибору мови навчання…». У 2019 році той самий парламент ухвалив рішення про регламентування мови викладання у приватних вищих навчальних закладах. Тобто, у поточній редакції Закону України «Про вищу освіту» цей пункт уже вилучений, залишилися наступні пункти:

«1. Мовою освітнього процесу у вищих навчальних закладах є державна мова.»

«3. Застосування мов у вищих навчальних закладах визначають закони України “Про забезпечення функціонування української мови як державної” та “Про освіту”»

5.2. Досі нема можливості, щоб мова освіти у випадку нацменшин була частиною системи випускних/вступних іспитів. Хоча внутрішній випускний іспит (ДПА) дозволений, він не є частиною державної системи незалежного оцінювання. Нема можливості подавати заявку на складання іспиту з рідної мови в процедурі вступу до вишу. Можна складати іспити з англійської, німецької, французької, іспанської мов, але не можна з румунської, словацької та угорської, хоча всі вони є офіційними мовами ЄС.

5.3. Новий Закон «Про вищу освіту» також унеможливлює отримання вищої освіти для нацменшин навіть у випадку приватних ВНЗ. Зовнішня система тестування дозволяє оцінювати знання лише українською мовою. Тобто, навіть якщо особа навчалася угорською мовою у вищому навчальному закладі, їй доведеться скласти підсумкові іспити українською мовою, що ставить випускників угорських вишів у вкрай несприятливе становище.

5.4. Новий закон «Про вищу освіту» також має на меті обмежити автономію приватних вищих навчальних закладів, дозволяючи обіймати посаду ректора лише тим особам, які, крім відповідного вченого ступеня доктора PHD, повинні мати вчене звання доцента або професора, які можна отримати на базі державних закладів вищої освіти України, процедура в яких відрізняється від європейських стандартів.

5.5. Процес ліцензування та акредитації згідно із Законом «Про вищу освіту» і надалі містить екстремальні стандарти. Наприклад, Закарпатський угорський інститут ім. Ф.Ракоці ІІ не в змозі акредитувати спеціальність «дошкільне виховання» (педагог для дитячого садка), оскільки немає особи, яка мала б відповідне докторське звання і одночасно базову вищу освіту вихователя (педагога) дитячого садка.

5.6. Робота приватних вузів ускладнюється процесом нострифікації дипломів та наукових ступенів, отриманих за кордоном. У процесі нострифікації фактично повторюється процедура присвоєння вченого звання. Адже потрібно перекласти текст наукової дисертації на державну мову, який у подальшому направляється рецензентам. У випадку їх позитивного висновку, робота направляється на  розгляд вченої ради, призначеної МОН-ом, яка може попросити повторно захистити дисертацію, а потім має таємно голосувати про присвоєння вченого звання. Позитивних зрушень у цьому питанні майже нема.

5.7. Система працевлаштування іноземних професорів залишається надто бюрократичною. Дозвіл на їх працевлаштування надають обласні адміністрації. Без їх дозволу неможливо подати заяву на дозвіл на тимчасове проживання, а у зв’язку з цим неможливо їх працевлаштувати. Заяву на дозвіл на тимчасове проживання необхідно подавати щороку. Без даного дозволу такі особи не отримують дозвіл на працевлаштування та ідентифікаційний номер платника податків. Ступінь професора зараховується до якісного складу викладачів установи, якщо він нострифікований, а нострифікацію можуть ініціювати лише громадяни України, які мають постійне проживання.

Наші рекомендації.

5.1. Наполягаємо на забезпеченні збереження існуючих прав на навчання рідною мовою. Вимагаємо змінити статтю 7 Закону «Про освіту», подавши її в такій редакції: «Навчальні заклади України приватної та комунальної форми власності мають право вільного вибору мови навчання».

5.2. Забезпечити право та  можливість того, щоб мова освіти у випадку нацменшин була частиною системи випускних/вступних іспитів у центрах оцінювання якості освіти.

5.3. Стосовно приватних закладів вищої освіти, забезпечити можливість вибору мови викладання засновником чи власником закладу, а також забезпечення проведення підсумкових іспитів на мові викладання.

5.4. Забезпечити автономію вищого навчального закладу щодо вимог наукового ступеня ректора і просимо ввести зміни до Закону «Про вищу освіту» у такій редакції: «Кандидат на посаду керівника закладу вищої освіти повинен вільно володіти державною мовою, мати вчене звання та/або науковий ступінь (для закладів вищої освіти мистецького спрямування – вчене звання та науковий ступінь або ступінь доктора мистецтва) і стаж роботи на посадах науково-педагогічних працівників не менш як 10 років. Кандидат на посаду керівника закладу державної чи комунальної форми власності має бути громадянином України».

5.5. При розробці Системи ліцензування та акредитації адаптувати європейські норми.

5.6. Процедура нострифікації вчених ступенів, здобутих за кордоном, повинна бути спрощена, пропонуємо укладання відповідного нового договору з Угорщиною стосовно даного питання.

5.7.Спростити процедуру отримання дозволу на проживання в Україні, отримання дозволу на роботу іноземним громадянам, які працюють у вищих навчальних закладах.

 

м. Берегове, 21 грудня 2019 р.

Forrás: