Ювілей професора Івана Мандрика: 80-річчя видатного гунгаролога України

У вересні цього року Івану Мандрику — професору історії Ужгородського національного університету (раніше — державного) та Закарпатського угорського інституту імені Ференца Ракоці II — виповниться 80 років. Усе своє життя він присвятив науково-дослідній роботі в інститутах та архівах України й сусідніх країн, читаючи лекції з історії. Досліджуючи минуле нашого регіону, він неодноразово публікував результати своїх розвідок про історію Угорщини XIX століття, паралельно висвітлюючи тему Закарпаття. Його наукову діяльність високо оцінили і в Угорщині — саме тому він, будучи українцем, отримав почесне звання гунгаролога. Його дослідження охоплюють усе Угорське королівство у зазначений період. Завдяки відмінним академічним результатам він зміг за короткий час стати вченим. Наукові праці пана професора зберігають незмінну актуальність і цінність, а його постать є визначальною як в українській, так і в угорській історіографії як провідного фахівця з історії Угорщини.

Іван Мандрик — колишній декан історичного факультету, завідувач кафедри нової, новітньої історії та історіографії — народився 17 вересня 1945 року в селищі Вишково Хустського району на Закарпатті. Закінчив Вишківську середню школу №1 у 1963 році. Ще в шкільні роки його тягнуло до гуманітарних наук, і він був постійним відвідувачем сільської бібліотеки. У шкільні роки він також прочитав багато університетських підручників. У 1963 році Іван Мандрик успішно вступив на історичний факультет Ужгородського державного університету, де продовжив навчання з відмінними результатам, на основі якого викладачі рекомендували йому продовжити навчання в аспірантурі університету. Паралельно з цим він розпочав свою трудову діяльність у 1967 році вчителем історії в середній школі Нижнє Селище (Хустський район). Під час навчання в аспірантурі він почав займатися історією Угорщини XIX століття, народами Тиса-Дунайського басейну, а також національними та політичними проблемами Австро-Угорської монархії. Його науковому успіху також сприяло знання мов, оскільки він вільно володів угорською, словацькою та французькою мовами. Він брав участь у довгострокових наукових стажуваннях в університетах Львова, Москви та Будапешта. Успішно проводив дослідження в архівах місцевих та сусідніх країн, а також використовував свої професійні зв’язки з відомими експертами та дослідниками історії того часу.

З жовтня 1970 року Іван Олександрович працює в Ужгородському державному університеті (УжДУ), де пройшов шлях від асистента до професора. Асистент у 1970-1971, викладач у 1971–1975 рр., доцент у 1975–1999 рр., професор у 1999–2002 рр., а з 2001 року – завідувач кафедри на колишній кафедрі загальної історії (нині нової та новітньої історії та історіографії). Закінчив аспірантуру на кафедрі загальної історії УжДУ в 1970 році. Іван Мандрик захистив кандидатську дисертацію в 1973 році перед історичною радою УжДУ на тему «Стан аграрного пролетаріату в Угорщині на початку ХХ століття 1900–1914 рр.». Його науковим керівником був професор Іван Гранчак. Через рік, у 1974 році, він отримав звання доцента. Протягом своєї викладацької кар’єри він викладав історію Нового часу в Європі та Америці, історію Угорщини, був керівником курсових та дипломних робіт, а також був активним співробітником державних екзаменаційних комісій. Між 1996–2004 роками професор Мандрик був деканом історичного факультету. За цей час він покращив рівень навчальної і виховної роботи та якість професійного складу. Під його керівництвом відкрила свої двері кафедра політології. У результаті багаторічних досліджень у квітні 1997 року Іван Мандрик захистив докторську дисертацію на тему «Відновлення державності та політичного розвитку Угорщини на першому етапі епохи дуалізму 1867–1890 рр.» перед історичним комітетом Ужгородського державного університету. Професор викладав в університеті предмети «Модерна історія Європи та Америки», «Історія Угорщини» та ін. Серед своїх студентів він проводив популярні спеціалізовані семінари, присвячені історії Франції, Англії та США, а також досягненням європейської культури XIX–XX століть. Протягом багатьох років працював  науковим секретарем, а потім головою спеціалізованої комісії, створеної для захисту кандидатських дисертацій. Він є автором близько ста наукових праць, серед яких статті, монографії, науково-популярні статті з місцевої історії, методологічні публікації. Є учасником чисельних науково-практичних конференцій в Угорщині та Словаччині. Не випадково він став членом Закарпатського наукового товариства у 1993 році.

Як професор історії в Ужгородському національному університеті, він неодноразово був почесним гостем серії заходів «Вечори Кельчеї», що з великим успіхом проходили в Закарпатському угорському інституті ім. Ференца Ракоці II в місті Берегове. Він підтримував і підтримує плідні наукові та особисті стосунки з керівництвом інституту, особливо з нашим першим ректором Калманом Шоошем. Професор Мандрик, як завжди, звертав увагу не лише на події, а й на історичні процеси та особистостей, які формували хід історії. Його діяльність як наукового організатора та лектора була помітною і в Закарпатському угорському інституті імені Ференца Ракоці II. Після реєстрації коледжу Ракоці в Україні він своїми порадами відіграв значну роль у складанні програм навчання з історії та роботі екзаменаційних комісій. Він постійно бере участь у наукових конференціях, організованих коледжем, та в програмах розвитку талантів, створених для того, щоб допомогти студентам. Він із задоволенням бере участь у керівництві магістерськими роботами та їх оцінюванні.

Після розпаду Радянського Союзу та встановлення незалежної Української держави можливості для публікацій розширилися. Журнал «Acta Hungarica» видавався під егідою Ужгородського гунгарологічного центру. У своїх працях, заснованих на архівних джерелах, він досліджував північно-східну частину Угорщини наприкінці XIX — на початку XX століття. Окрім проблем сільського господарства того часу, він присвятив частину своєї творчості революції та війні за незалежність в Угорщини 1848–1849 років, а також еміграції Лайоша Кошута. У своїх працях він також розглядав права націй в Угорщині. Він написав розгорнуті аналізи періоду після революції 1848–49 років. Особливо цінними є його аналізи ролі політичних діячів XIX століття: лідера революції та боротьби за незалежність Лайоша Кошута, реформатора Іштвана Сечені, який дотримувався поміркованих політичних поглядів, а також Ференца Деака — творця компромісу, чия політика національного процвітання оцінювалася по-різному різними соціальними прошарками. Він написав коротке дослідження про угорський лібералізм у XIX столітті, про становлення та зміцнення політичної опозиції в Угорщині. Він висвітлив проєкти, ініційовані місцевими українськими-русинськими політиками, які вимагали національної автономії на територіях, населених українцями в Угорщині. Також він охарактеризував роль греко-католицької церкви в українському-русинському національному русі.

Він проаналізував так звану «акцію в гірських районах» з політичної та економічної перспективи — ініціативу угорського уряду через Міністерство сільського господарства, спрямовану на підтримку бідного населення гірського регіону Закарпаття.

Звичайно, його діяльність була неодноразово визнана, про що свідчать його похвальні грамоти та нагороди. Професор Іван Мандрик і досі активно займається науковими дослідженнями та викладацькою діяльністю у Закарпатському угорському інституті імені Ференца Ракоці II та в Ужгородському національному університеті. З нагоди його 80-річчя щиро бажаємо міцного здоров’я, натхнення та нових успіхів у багатогранній педагогічній і науковій роботі.

Колектив істориків Закарпатського угорського інституту імені Ференца Ракоці II

Ця стаття також доступна наступними мовами
• Magyar