Це відбулося 80 років тому… – У Закарпатському угорському інституті імені Ференца Ракоці ІІ вшанували пам’ять про «маленькі роботи»
Цьогоріч минає 80 років відтоді, як угорських та німецьких чоловіків, що проживали на Закарпатті, примусово відправили на «маленькі роботи» — одну з найбільших трагедій угорської громади Закарпаття. 25 листопада Товариство угорської культури Закарпаття (КМКС) спільно з кафедрою історії та суспільних дисциплін Закарпатського угорського інституту імені Ференца Ракоці II та Науково-дослідним центром імені Тіводора Легоцькі вшанували цю круглу річницю у стінах ЗУІ ім. Ф. Ракоці ІІ в м. Берегове.
На початку заходу присутні поклали вінки до скульптури під назвою «В Гужі», автором якої є Пейтер Матл, що розташована у дворі Закарпатського угорського інституту імені Ференца Ракоці II. Ця робота є символом людини, позбавленої свободи.
Після цього, в інституті у залі «Естерґом» гостей привітала секретарка з політичної комунікації «КМКС» та старша викладачка кафедри історії та суспільних дисциплін Закарпатського угорського інституту імені Ференца Ракоці II Кароліна Дорчі.
«Минає 80 років відтоді, як Другий Український фронт у жовтні увійшов на Закарпаття. Угорських і швабських чоловіків, яких тут застали, зібрали й погнали пішки до табору у Сваляві, обґрунтовуючи це триденними репараційними роботами. Тих, хто пережив це, відправляли до Старого Самбора, а згодом — до Сибіру. Ці три дні для багатьох розтягнулися на десятиліття. Сьогодні ми зібралися тут, щоб нагадати про ці події, адже донині ніхто не вибачився перед цими людьми. Сьогодні ми вшановуємо їхню пам’ять»,
— наголосила президентка Закарпатського угорського інституту імені Ференца Ракоці II Ільдіко Орос.
Очільник Берегівського осередку «КМКС» і доцент кафедри географії та туризму Закарпатського угорського інституту імені Ференца Ракоці II Іштван Молнар Д. у своєму вітальному слові зазначив, що історія неодноразово ставила перед жорстокими випробуваннями угорців Закарпаття, одне з яких — примусове вивезення чоловічого населення на «маленькі роботи».
«Окрім особистих трагедій, депортації завдали великої шкоди всій спільноті. Наслідки цієї хвилі депортацій відчуваються й донині, впливаючи на чисельність нашої громади. Упродовж десятиліть існування Радянського Союзу згадувати чи говорити про події 1944 року було заборонено. Але пам’ять, яка не отримує форми, зникає. Тому ми повинні пам’ятати й згадувати тих, чий єдиний “злочин” полягав у їхній угорській ідентичності»,
— підкреслив він.
Після вітальних слів учасники мали можливість прослухати лекцію співробітниці Науково-дослідного центру наук імені Тіводора Легоцькі Єлізавети Д. Молнар на тему «Маленькі роботи — особиста та колективна трагедія закарпатських угорців». Лекція базувалася на архівних матеріалах і спогадах тих, хто вижив, надаючи глибше розуміння цих подій.
Після лекції, під час перерви на каву, учасники могли оглянути виставку постерів під назвою «Маленькі роботи» — до 80-ї річниці депортації закарпатських угорців 1944 року».
Завершальним етапом заходу стала вистава Закарпатського обласного угорського драматичного театру під назвою «Господи, допоможи нам повернутися додому!».
Аніта Курмай
-
Ця стаття також доступна наступними мовами
Magyar