Ким ми можемо пишатися: інтерв’ю з Андреєю Ленько-Теґзе

Наукове портфоліо Центру сільськогосподарських досліджень угорської науково-дослідної мережі (ЦСД) охоплює широкий спектр галузей аграрної науки, природокористування та охорони навколишнього середовища. Основними завданнями Інституту сільського господарства ЦСД (ІСГ)  є забезпечення біологічних основ для здорового харчування, розробка екологічно безпечних та економічних методів вирощування рослин, формування резистентності рослин до постійного стресу, а також дослідження впливу зміни клімату на сільське господарство.

Андреа Ленько-Теґзе народилася у с. Великі Береги, там же здобула середню освіту. Після отримання атестату свої знання примножувала на  факультеті біології Закарпатського угорського інституту імені Ференца Ракоці ІІ. Згодом, вона вступила на факультет природничих наук до Університету імені Лоранда Етвеша, а цьогоріч здобула диплом доктора наук. Крім цього, вона працює у Центрі сільськогосподарських досліджень угорської науково-дослідної мережі та у Інституті сільського господарства ЦСД. Сьогодні ми поспілкувалися з нею.

– Розкажіть про себе. Як проходило Ваше дитинство?

– Я народилася у с. Великі Береги. Спочатку навчалася у Великоберезькій загальноосвітній школі, а продовжувала навчання у Ліцеї з гуманітарним та природничим профілем в с. Великі Береги. Три роки, які я провела там, були визначальними у моєму житті. Після закінчення школи я вступила до інституту. Про своє дитинство згадую лише позитивно.

Я виросла у люблячій родині, яка мене підтримувала, до того ж  багато у чому завдячую своїм батькам.

– Чому Ви обрали саме ЗУІ ім. Ф. Ракоці ІІ?

– Насамперед, я хотіла продовжувати навчання своєю рідною мовою. Обмірковувала можливості подальшої освіти в Угорщині, також мене прийняли до одного з ВНЗ Ужгорода. Однак, через бажання бути близько до дому та батьків, я, зрештою, вирішила навчатися у Закарпатському угорському інституті імені Ференца Ракоці ІІ. Своєю любов’ю до природи я завдячую батькові. Під час навчання у школі у мене чітко сформувалося бажання поглиблювати свої знання саме у цьому напрямку. Професія вчителя мене завжди приваблювала, тому рішення про вибір спеціальності було очевидним; також як додаткову спеціалізацію я обрала географію.

– Як минули Ваші студентські роки? Чи залишилися спогади, якими Ви б залюбки поділилися?

– Мої студентські роки були насичені подіями, ми отримували якісну освіту. Я намагалася присвячувати весь свій час навчанню та здобути якомога більше знань. Мені дуже подобалися літні обов’язкові польові практики — ми мали можливість відвідати багато місць і познайомитися з прихованими скарбами Закарпаття та України. У ці періоди наша маленька команда ставала все більш згуртованою: ми завжди могли покладатися одне на одного, а дружби, які тоді зав’язалися, збереглися до сьогодні, і я вважаю це великим досягненням.

– Що відбулося після закінчення ЗУІ ім. Ф. Ракоці ІІ?

– Після закінчення інституту я хотіла працювати вчителем, але у мене не було такої можливості, що трохи розчарувало. Мій, на той час, наречений підняв питання – чому б не поїхати до Будапешта, відірватися від звичного повсякденного життя і стати  більш самостійними. Покинути батьків було важким кроком та, зрештою, я наважилася на нього. Невдовзі я вирішила, що хочу продовжувати навчання.  Подала документи на програму ОКР «Магістр» з біології на факультет природничих наук до Університету імені Лоранда Етвеша. Мене зарахували в 2011 році, тож це означало, що найбільше свого часу присвячуватиму навчанню.

– Як запам’ятався Вам цей період?

– Університетські роки були дуже корисними, я мала змогу познайомитися із зовсім інакшою стороною галузі знань з біології, саме тоді задумалася над науково-дослідницькою кар’єрою. Ми з одногрупниками завжди підтримували одне одного, вони швидко прийняли мене до свого кола. Я потрапила на Кафедру фізіології рослин, де могла вчитися у видатних фахівців.

– Наразі Ви працюєте в Інституті сільського господарства ЦСД у м. Мартонвашар.

– Перша, після народження донечки, подорож привела нас до Мартонвашара, де я побачила, що у місті є науково-дослідний центр. Одразу ж закохалася у парк і зелену природу. Я сказала чоловікові, що колись працюватиму саме тут. Після закінчення університету я вирішила, що хочу почати працювати, але мене стримувало те, що нашій донечці щойно виповнилося два роки. Переглядаючи можливості, я побачила вакансію асистента в Мартонвашарі. В глибині душі я знала, що це не випадковість, тому, керуючись принципом «пощастить — не пощастить», надіслала свою заявку. І ось уже майже десять років я працюю там. Наразі я є членом групи генетичної варіабельності.

– Яку саме роботу Ви виконуєте? Опишіть Ваш день.

– Як я вже зазначала, спочатку, я працювала асистентом, а згодом — інженером науково-дослідного інституту. Через декілька місяців я обійняла посаду наукового співробітника і розпочала навчання в аспірантурі в рамках програми «Експериментальна рослинна біологія» докторської школи біології на Факультеті природничих наук Університету імені Лоранда Етвеша. Яку саме роботу я виконую? Увесь день бігаю з однієї лабораторії в іншу, і колеги завжди жартують, що бачать тільки мою тінь. Але, якщо серйозно, це не так просто підсумувати. Я працюю в багатьох сферах і застосовую різні методи дослідження (молекулярна цитогенетика, молекулярна біологія, техніки високороздільної мікроскопії тощо). У своїй роботі я ставила за мету вивчення та розширення генетичної різноманітності пшениці та ячменю. Моя ціль також полягала у створенні популяції сорту пшениці, яка б містила в собі найкращі агрономічні властивості ячменю.  Далі я зосередилася на детальному вивченні раннього мейозу хлібопекарської пшениці, під час якого я одночасно досліджувала зміни структури ДНК, що відбуваються в хромосомі, динаміку окремих ділянок молекули ДНК, просторову побудову важливих мейотичних структурних білків пов’язаних з ДНК. А ще – мені вдалося картографувати хромосомні конформації, які впливають на просторове формування рекомбінації.

– Яким досвідом Ви збагатилися за ці роки?

– У ході своєї діяльності я навчилася зосереджувати увагу на кількох справах одночасно, концентруватися, самостійно планувати та виконувати експерименти. Мабуть найважливішим є те, що я стала більш витривалою: якщо щось не вдавалося з першого разу, я підводилася і бралася за справу знову, а за потреби і по декілька разів. Звісно, для цього була необхідна підтримка моєї родини та наукових керівників — без них не вдалося б.

– Який позитивний або негативний досвід Ви отримали?

– Насамперед, дякуючи Богу, в червні цього року я отримала свій диплом доктора наук. Крім цього, можливість поїхати до Університету Кіото (Японія) стала незабутнім враженням. Там я могла удосконалювати свої фахові знання і взяти участь у низці професійних поїздок за кордон. Стосовно негативного досвіду я б відзначила, що наукове життя не є таким простим, як я колись собі уявляла. Воно вимагає дуже багато праці, якщо хочеш досягти результату. Однак саме це дає справжню цінність всьому, що ти робиш. Неймовірним є відчуття, коли твою професійну працю, на яку ти витратила стільки часу та енергії, визнають за кордоном.

– Як труднощі минулих років вплинули на Вашу роботу?

– Можливо, прозвучить дивно, але період Covid-19 позитивно вплинув на мою роботу. Мій чоловік зміг більше часу проводити з нашою донькою, а я мала можливість повністю зосередитися на експериментальних роботах, які були необхідні для успішного завершення навчання в аспірантурі.

– Наскільки мені відомо, у рамках програми мобільності «Маковець», Ви готуєтеся стати запрошеним викладачем у нашому інституті. Як виникла ця ідея? Які у Вас очікування та плани? 

– Так, все вірно. Додам, що з початку цього навчального року, з вересня, я вже долучилася до навчального процесу. Викладацька діяльність мене завжди цікавила, і коли в серпні до мене звернулася  Ержебет Когут із пропозицією взяти на себе викладання дисципліни  «Фізіологія рослин» для студентів ОКР «Бакалавр»  кафедри біології та хімії, я з радістю погодилася — це було для мене честю. Спочатку я трохи хвилювалася стосовно викладання і того, якими будуть студенти, чи зможу я передати їм ті знання, які хочу, тощо. Втім, я дуже позитивно сприйняла весь цей досвід, було приємно трохи відірватися від наукового світу і повернутися до педагогічної діяльності. Попереду ще період іспитів. Буде цікаво — нарешті не мені потрібно складати екзамени, адже на цей раз я представлятиму іншу сторону.

– Розкажіть трохи про свою родину. Окрім роботи, чи вистачає часу на відпочинок?

– З чоловіком я познайомилася ще в період навчання у школі, і з того часу ми разом. Господь благословив нас двома чудовими дітьми, яким намагаємося приділяти якомога більше часу. Ми дуже любимо подорожувати, ходити в походи, спонтанно відкривати нові локації, тому зазвичай організовуємо сімейні відпочинки.

– Які плани на майбутнє?

– Я б хотіла надалі підвищувати свою кваліфікацію у науковій сфері. Якщо Бог дасть, планую податися на закордонну професійну стипендію, це дасть можливість вивчити нові методи та технології, які зможу застосувати в своїй поточній роботі.

– Чим завдячуєте ЗУІ ім. Ф.  Ракоці ІІ?

– Передусім, професійними знаннями, здобутими рідною мовою, які стали основою для можливостей мого подальшого навчання. Крім того, я навчилася бути самостійною та впевненою у собі. Також завдячую незабутніми студентськими роками. Підсумовуючи, цей заклад визначив моє життя, моє майбутнє. Я вдячна за можливість навчатися тут!

Аніта Курмай

Ця стаття також доступна наступними мовами:
• Magyar