Ким ми можемо пишатися: інтерв’ю з Єлизаветою Санісло

Міжнародний координатор відіграє ключову роль у створенні та забезпеченні умов для розвитку глобальної співпраці університетів. Ця особа займається питаннями інтеграції іноземних студентів, підтримує їх у подоланні культурних та освітніх бар’єрів. Вона також допомагає розширювати горизонти міжнародної співпраці університету та налагоджувати нові партнерські зв’язки.

Єлизавета Санісло народилася в Берегові, де й пішла до першого класу. Після здобуття середньої освіти вона вступила до ЗУІ ім. Ф. Ракоці ІІ на спеціальність «англійська мова та географія». Ставши дипломованим фахівцем, доля занесла її до Угорщини. Вона оселилася в місті Шопрон, де обіймає посаду міжнародної координаторки в місцевому університеті. Що саме входить до її компетенції? Давайте дізнаємося від самої Єлизавети!

– Розкажіть про себе. Як проходило Ваше дитинство?

– Я народилася в Берегові, 1-4 класи закінчила в Берегівській ЗОШ №4 імені Кошута Лайоша (нині — Берегівський ліцей імені Кошута Лайоша), а середню освіту здобула в Берегівській угорській гімназії (нині — Берегівський ліцей імені Габора Бетлена). Мені надзвичайно пощастило, що, навчаючись у першому потоці тодішньої гімназії, яка лише нещодавно відновила свою роботу, ми отримали особливу увагу, любов і додаткові знання від наших учителів. Я вдячна своїм батькам і вчителям за все найкраще, що вони мені дали.

– Чому Ви обрали саме ЗУІ ім. Ф. Ракоці ІІ місцем подальшого навчання?

– Інститут знаходився тут, поруч, що дало змогу кожному охочому навчатися угорською мовою. Я хотіла вивчати англійську мову, і кілька моїх однокласників і друзів подали документи разом зі мною, адже це був очевидний вибір з багатьох причин. Я подала заяву на вступ на спеціальність «англійська мова та географія» і не пошкодувала про свій вибір!

– Як минули Ваші студентські роки? Чи залишилися спогади, якими Ви б залюбки поділилися?

– Студентські роки згадую з любов’ю та особливою щемливістю. Там панувала дуже родинна атмосфера, наша група була невелика, і я маю чимало приємних і щасливих спогадів про ці роки. Завдяки моїм викладачам – Тібору Іжаку, Йосипу Молнару та Шандору Генці – я настільки закохалася в географію, наскільки я її боялася на початку навчання. Найяскравішими моїми спогадами є підкорення Говерли, яке я здійснила на практиці з географії, а також вступні іспити та церемонія вручення дипломів, які також глибоко закарбувалися в моїй пам’яті.

– Як склалася Ваша доля після ЗУІ ім. Ф. Ракоці ІІ?            

– Після закінчення інституту я деякий час вчителювала, а потім почала працювати в благодійному фонді «Закарпатський центр розвитку та консультацій «Едванс», де займалася координуванням освітніх програм, розробкою грантів та розвитком зовнішніх зв’язків. Я подала заявку на вакантну посаду тут, і моїм керівником став мій колишній шкільний вчитель Янош Геревич.

– Однак доля розпорядилася таким чином, що Ви переїхали жити в Угорщину.

– Так. Після невеличкої зупинки з Закарпаття я переїхала жити в угорський регіон Альпокалья, до міста Шопрон, і тут я вкорінилася. Я досі живу тут зі своєю сім’єю. Кілька років я викладала англійську мову в мовній школі та географію в технікумі. Мені подобалася вчительська діяльність, і мене досі з радістю зустрічають мої колишні учні. Найбільшим викликом були класи з великою чисельністю учнів (30-35 осіб). Зараз я працюю міжнародною координаторкою з розвитку співробітництва в Шопронському університеті.

– За яких умов Ви потрапили до Шопронського університету?

– Все дуже просто: я подала заявку, після чого мою кандидатуру затвердили. До цього я брала участь у реалізації одного з проєктів Екуменічної благодійної організації, де займалася питаннями розселення та інтеграції українських біженців, які прибували до Шопрону та його околиць. Після завершення цього проєкту я почала шукати роботу і знайшла оголошення про вакансію в університеті. Завдяки набутому досвіду я й отримала посаду.

– Що входить у Ваші обов’язки?               

– На чотирьох факультетах Шопронського університету наразі навчаються 150 іноземних студентів з 52 країн світу на бакалавраті, магістратурі та докторантурі. Як координатор міжнародного освітнього простору, я допомагаю студентам адаптуватися до нового середовища та піклуюсь про їхній психологічний добробут. Крім того, займаюся організацією візитів делегацій з іноземних університетів та беру участь у роботі міжнародних і всеугорських конференцій. Володіння англійською, російською та українською мовами значно полегшує мою роботу.

– Поміж тим Ви ще й здобуваєте фах психолога в Реформатському університеті імені Гашпара Каролі. Що спонукало Вас обрати цей напрям?

– Любов до психології виникла ще давно. За часів навчання в Берегівському інституті це була одна з моїх найулюбленіших дисциплін. Я давно думала про вступ на цю спеціальність, але ніяк не наважувалася, і ось, нарешті, минулого року подала документи і успішно вступила на програму. Не можу сказати, що поєднувати навчання, сім’ю та роботу – це легко, проте я насолоджуюся кожною хвилиною. Відчуваю, що поєднання педагогіки та психології – це мій шлях.

– Як вплинули виклики останніх років на Вашу роботу?

– Під час пандемії Covid я була в декретній відпустці з сином, а потім почала працювати вчителькою — це стало чимось цікавим і новим у моєму житті. Спочатку було досить зручно працювати з дому, але через деякий час я відчула негативний вплив ізоляції як на свій психологічний стан, так і на психологічний стан учнів. Коли ми повернулися на роботу, я була щаслива бачити своїх колег і дітей знову. Я вважаю, що люди бажають бути у соціумі — для збереження свого психічного здоров’я ми всі потребуємо особистих стосунків, поза межами інтернету.

– Розкажіть про свою родину. Чи знаходите час на відпочинок?

– Я є щасливою мамою двох дітей. Моя 16-річна донька Анна навчається в гімназії, у класі з поглибленим вивченням англійської мови, чемпіонка Європи з акробатичних шоу-танців; мій 7-річний син Даніель навчається в першому класі, жвавий, допитливий хлопчик, захоплюється спортом і шахами.

Мій чоловік – інженер, має власну справу. Ми намагаємося створити для дітей середовище, в якому панує любов і безпека, організовуємо спільні екскурсії, відвідуємо культурні заходи.

У вільний час я відвідую заняття з йоги та танців.

– Які плани на майбутнє?

– Планую не зупинятися на досягнутому. Однією з моїх цілей є отримання ступеня магістра психології і подальше застосування своїх знань, швидше за все, у сфері навчання.

– Чим завдячуєте ЗУІ ім. Ф. Ракоці ІІ?

– Можливість отримати диплом, роки дружби і любові, які я провела у колі своїх викладачів і однокурсників, є прикладом для наслідування.

Аніта Курмай

Ця стаття також доступна наступними мовами
• Magyar