Ким ми можемо пишатися: інтерв’ю з Каталін Шомі

Люди часто питають: яким є хороший вчитель? Добре поінформованим, обізнаним, має добрі стосунки зі своїми учнями та вміє передавати знання в максимальному обсязі. На це запитання зазвичай дають саме такі відповіді. Якість освіти, мабуть, найбільше залежить від вчителя. Саме він безпосередньо контактує з учнями і передає наші головні цінності.

Каталін Шомі народилася в с. В. Береги. Вона отримала свої знання зі спеціальностей «угорська та англійська мова» в інституті Ракоці, а потім обрала професію педагога. Сьогодні вона вчителька англійської мови в загальгоосвітній школі імені Добраі Петера в Великих Берегах, а також виготовляє креативні сувеніри. Сьогодні ми поспілкувалися з нею.

– Розкажіть трохи про себе». Де народилися, де навчалися?

– Я народилася в Великих Берегах. Навчалася в місцевій середній школі. Я добре вчилася, брала активну участь у шкільних програмах, відвідувала гуртки малювання та акторської майстерності. З теплотою згадую ті часи.

– Чому ви обрали інститут Ракоці?

– У старших класах моїми улюбленими предметами завжди були угорська мова та література, а ще мені подобалася англійська. Важливо було мати можливість навчатися поруч із домом, рідною мовою, тому спочатку я готувалася до вступу за спеціальністю «вчитель англійської мови та початкових класів». Коли я закінчила школу, я посіла друге місце на обласній олімпіаді з угорської мови та літератури в Ужгороді, тому я отримала місце на факультеті угорської філології Ужгородського Університету без вступу. Тоді в інституті не було спеціальності з угорської мови, ходили чутки, що будуть нові пари спеціальностей, в тому числі і угорська, але все було непевно. Я не хотіла їхати в до Ужгорода, але шкодувала навчання на факультеті угорської філології, можливість на яке я отримала поза конкурсом. Якщо я правильно пам’ятаю, десь у травні стало відомо, що інститут отримав необхідні дозволи на запуск нових спеціальностей, тому вже було певно, що я подам заяву на угорсько-англійську спеціальність, куди мене, зрештою, зарахували. Вступний період тривав тиждень, проходили письмові та усні іспити з обох предметів.

– Як минули студентські роки? У вас є студентські враження, якими ви хотіли б поділитися?

– Мої студентські роки пройшли добре, хоча перший рік був нелегким. Це були значущі роки, незважаючи на всі труднощі. В мене було чимало позитивних вражень. Приємно згадувати польові навчання, поїздки, приготування їжі разом з одногрупниками.

Навчаючись за спеціальністю «угорська та англійська мови», перша мова була моєю основною спеціальністю, і хоча я не викладаю угорську, визначальною частиною мого досвіду є п’ять років, які я провела на факультеті філології з викладачами, деякі з яких були фахівцями з мовознавства, етнографії чи відомими діячами закарпатської угорської літератури.

– Що сталося після інституту?

– Ще в дитинстві я хотіла бути вчителем, а коли закінчила інститут, то стояла з двома дипломами в руках і не знала, що робити, не хотіла працювати вчителем. Можливо, мені слід було подорослішати чи дійти до цього. Спочатку я працювала в Музеї текстилю ім. Каталін Полоні інституту. За два роки, які я тут провела, я багато чому навчилася, отримала великий досвід, познайомилася з новими людьми, за що я дуже вдячна, але я завжди відчувала, що це не мій шлях.

Коли я закінчила інститут у 2009 році, ми отримали диплом спеціаліста з угорської мови, але тільки ступінь бакалавра з англійської мови. В інституті ще не було акредитованого навчання спеціаліста чи магістра з англійської мови, тому далі я не навчалася. З одного боку, як я вже згадувала, я не хотіла бути вчителем, а з іншого боку, я думала, що диплом з англійської мені ніколи не знадобиться. Життя мало інші плани стосовно мене, тому після кількарічної перерви я повернулася «за шкільну парту» у 2020 році. У 2022 році я отримала диплом магістра в інституті за спеціальністю «Англійська мова».

– Сьогодні ви працюєте вчителькою англійської мови в занальноосвітній школі ім. Петера Добраі у В. Берегах. Чим запам’ятався початок?

– Я починала з посади педагога-організатора. Це було нелегко, адже за організаторською роботою стежать усі, в цьому процесі беруть участь не лише вчитель і клас. Шкільне життя має бути якось організоване та кероване, що включає знаходження спільної мови з усіма.

Було дивно повертатися в альма-матер дорослою. Там працювало кілька вчителів, які раніше навчали мене. У таких випадках навантаження, можливо, більше, але завжди були люди, які мені допомагали, давали поради в роботі. Мені також довелося навчитися приймати критику. На початку кар’єри, це, мабуть, перший урок, який ви отримуєте, що не можете догодити всім, та й не потрібно. Потім почалися уроки англійської мови, і я стала також класним керівником.

– Який досвід ви отримали під час викладання?

– Я здебільшого викладаю англійську мову в молодших класах, що мені дуже подобається. Кожен навчальний рік, кожен клас, кожен учень різні. Діти сповнені енергії та радості життя. Працювати з маленькими виснажливо, але вони часто заряджають енергією. Кар’єра вчителя – це як постійне навчання, так і оновлення. До речі, цікаво, що я спочатку хотіла навчатися за спеціальністю «вчитель молодших класів та англійської мови» і опинилася саме тут, хоч і не так, як думала раніше.

А бути класним керівником – це окрема категорія. Перша команда була в сьомому класі, коли я стала їхнім класним керівником. Я багато дізналася від них про себе, про професію вчителя. Я з ними виросла. У вересні мій «другий» клас буде вже у восьмому класі. Вони абсолютно відрізняються від попередньої групи, завжди ставлять переді мною нові завдання, але я дуже пишаюся обома класами.

– Як можна добре працювати з дітьми?

– Це дуже гарне запитання, я намагаюся вчитися щодня. Мої учні зможуть визначити, чи вдається мені. Я вважаю, що гнучкість, почуття гумору, довіра та взаємоповага важливі.

– Як труднощі минулих років вплинули на вашу роботу?

– Мені подобається суєта, пов’язана з моєю роботою, тому мені було дуже важко переносити ув’язнення через Covid та онлайн-навчання. Коли наше життя нормалізувалося, прийшла війна. Паніка, страх і невпевненість знову наклали відбиток на освіту. Завдання представляти певну стабільність і відчуття безпеки лягло на школу та вчителів. В міру своїх можливостей, я максимально намагалася і намагатимусь цього дотримуватися.

– Окрім вчительської діяльності, я так розумію, ви виготовляєте унікальні листівки ручної роботи, запрошення на весілля, випускні вечори та інші креативні сувеніри. Як ви прийшли до цієї ідеї?

– Ті, хто займаються інтелектуальною працею, часто бачать плоди своєї праці лише через роки, якщо взагалі бачать. Ось чому важливо займатися якоюсь діяльністю, яка відразу дає відчуття успіху. Ось так в мене з рукоділлям. Перше запрошення на весілля я зробила для знайомих, а потім одне пішло за іншим. Хоча я більше не роблю запрошень, але іноді виготовляю листівки на день народження чи вітальні листівки та інші сувеніри.

– Наскільки складно виготовляти такі сувеніри?

– Складна не підготовка, а придбання потрібної сировини, планування та виготовлення першого виробу». Зараз я здебільшого роблю сувеніри для своїх друзів, але кілька моїх робіт також можна знайти в Реформатській книгарні в м. Берегове.

– Чим ви займаєтеся у вільний час? У вас є час відпочити після роботи?

– У мене небагато вільного часу. Окрім роботи, я займаюся волонтерською роботою з дітьми в місцевій реформатській церкві. Цього року ми провели літній дитячий табір на Березькій горі. Але я завжди намагаюся знайти час для відпочинку. Я люблю подорожувати та ходити в походи, а на вихідних ми часто збираємося з друзями та щось смажимо.

– Які плани на майбутнє?

– Зараз важко щось планувати. Я відчуваю, що я на своєму місці, і в майбутньому я хочу бути там, де мене хоче бачити Бог. За словами Лайоша Фюле: «…буття — це лише перо Святого Духа, яке пише постійно, але не саме по собі».

– Чим ви завдячуєте інституту Ракоці?

– Передусім професійними знаннями та ідентичністю. Я виросла в інституті. Я навчилася впевненості в собі та незалежності. Я отримала коріння і крила.

Аніта Курмай

Ця стаття також доступна наступними мовами:
• Magyar