Ким ми можемо пишатися: інтерв’ю з Олександром Козмою
Тендери ЄС є одним із головних факторів впливу на економічний та соціальний розвиток країни. Фінансова допомога сприяє розвитку місцевого бізнесу та підвищенню його конкурентоспроможності, стимулює темпи економічного зростання та забезпечує надійний фундамент для створення нових робочих місць, а розширення горизонтів співпраці впливає на збагачення культурної спадщини країни.
Уродженець села Балажер Олександр Козма здобув середню освіту у Великоберезькому реформатському ліцей. Вищу освіту здобув на кафедрі математики Закарпатського угорського інституту імені Ференца Ракоці ІІ. Нині чоловік обіймає посаду стратегічного референта у Головному управлінні аудиту європейських тендерів. А ще Олександр полюбляє спорт: раніше підсилював команду клубу американсього футболу «Будапешт Титанс». Про життєвий шлях референта – читайте у матеріалі.
– Розкажіть про себе. Як минуло Ваше дитинство?
– Я народився у мальовничому селі Балажер, що на Берегівщині, принаймні, таким воно здається мені. Тут минуло моє дитинство, за яке я донині вдячний Богові, адже я зростав в оточенні чистого повітря та гарної компанії, займаючись різними цікавими справами. До того ж, період мого народження припав на час, коли канал Верке був ще чистим, тож я мав змогу займатися однією з моїх найулюбленіших справ — риболовлею.
Середню освіту я здобував у Великоберезькому реформатському ліцеї, де панував розпорядок, який не завжди відповідав моїм принципам. Проте, якщо б мене запитали: «Чи проміняв би я ці три роки на щось інше?», моя відповідь була б однозначною: ні. Саме там я здобув багато знань (хоча можна було б отримати ще більше) і там склалисяі дружні стосунки на все життя.
– Чому місцем подальшого навчання обрали саме ЗУІ ім. Ф. Ракоці ІІ?
– У мене було бажання продовжити навчання рідною мовою, проте після закінчення школи навіть не спадало на думку переїхати до Угорщини. Тож я вирішив вступити до ЗУІ ім. Ф. Ракоці ІІ. Вважаю, що зроблений тоді вибір був правильним. Моя слабка сторона – це пам’ять: я можу запам’ятовувати лише те, де простежується хоч якась логіка, тому єдиною дисципліною, яка підходила мені, була математика.
– Як минули Ваші студентські роки? Чи залишилися спогади, з якими Ви б залюбки поділилися?
– О, це були чудові роки! Моя серія успіхів продовжилася і тут: я перебував у хорошій компанії, мав переважно чудових викладачів, зустрів старих і нових друзів, а також свою майбутню дружину. Хоча я жив недалеко, все ж вирішив винаймати квартиру в місті. Завдяки тому, що вдалося підібрати гарних сусідів, роки, проведені на квартирі, нагадували справжню комедію.
– Як склалася Ваша доля після закінчення ЗУІ ім. Ф. Ракоці ІІ?
– Після отримання диплома я вирішив продовжити навчання і вступив до Будапештського університету технологій та економіки для здобуття ступеня магістра в галузі прикладної математики.
– Наразі працюєте стратегічним референтом у Головному управлінні аудиту європейських тендерів.
– Після успішного складання фахових іспитів в університеті я зайнявся пошуком роботи за фахом, ГУАЄТ шукав у свою команду фахівця з освітою математика, я пройшов співбесіду, і з того часу я працюю в організації.
– Що входить до Ваших завдань? Як проходить Ваш день?
– Кожна країна-член ЄС має власну організаційну структуру, яка займається координацією надання грантової допомоги на усіх етапах – від подачі заявки до підготовки та подання звіту, а наше Головне управління відповідає за моніторинг та контроль за законним використанням коштів, отриманих Угорщиною, та звітування про їх використання перед Європейським Союзом. У контексті цього команда «математиків» відповідає за відбір проєктів, які попередньо мають пройти аудиторську перевірку, обробку результатів перевірки та складання звітів.
– Які виклики траплялися на Вашій професійній ниві? Що подобається у Вашій роботі найбільше?
– Завжди постають нові завдання та очікування, тож нудьгувати не доводиться. А найбільше мені, безумовно, подобається працювати з числами.
– Поміж тим ще й знаходите час на спорт: граєте у команді клубу американського футболу «Будапештські титани». Яким чином американський футбол став частиною Вашого життя? Це для нас незвичне.
– Я займався багатьма видами спорту, але саме американський футбол найбільше припав мені до душі. Команда «Титани» стала тим місцем, куди я завжди із задоволенням приходив на тренування. А якщо часом траплялося, що я приходив з неохотою, то завжди шкодував, коли тренування закінчувалося. А з чого це все почалося? На мою думку, той, хто після фільмів «Водоноша», «Все або нічого», «Щонеділі» або «Згадуючи Титанів» – це найвідоміші класики кінeматографу – і не хоче спробувати себе у цьому спорті, під час перегляду був недостатньо уважним.
На жаль, я вже (або поки що) не є активним учасником команди. Цей вид спорту прекрасний, логічний і водночас суворий, тож для того, щоб відчути його красу та потенціал зсередини, потрібно присвячувати тренуванням багато часу та енергії. Однак останнім часом у мене все менше цієї енергії та можливостей. Саме тому я припинив займатися.
– Що полюбляєте у цьому виді спорту, чи є такі досягнення, якими Ви пишаєтеся найбільше?
– Про це можна було б написати цілу книгу. Найбільше мені подобається те, що на полі ти завжди маєш бути у гарному фізичному та психологічному стані. Як напад, так і захист прагнуть передбачити наступний крок суперника, щоб повернути гру на власну користь, під час матчу можна навіть влаштувати гарну «бійку». Потрібно вміти добре працювати як індивідуально, так і в команді. Це чудовий вид спорту для тих, хто любить виходити за межі своїх можливостей.
У моій пам’яті залишилося багато приємних спогадів. Мабуть, одним із найкращих можна назвати тренування з активними та колишніми гравцями Національної футбольної ліги на арені «Пушкаш» у 2020 році, де я зміг особисто зустрітися з гравцями, за яких (або проти яких) вболівав, сидячи перед екраном телевізора.
– Чи спричиняло Ваше захоплення якісь труднощі?
– Найбільшим моїм ворогом є час, важко вкластися у 24 години.
–Розкажіть трохи про родину. Чи знаходите час для відпочинку?
– Як я вже згадував раніше, з дружиною я познайомився в ЗУІ ім. Ф. Ракоці ІІ. За роки спільного життя, у нас народилося двоє чудових діток, яких ми дуже любимо. Ми проводимо з ними більшу частину нашого часу, вкладаємо у них свою енергію, тому часто влаштовуємо сімейні програми та подорожі.
– Які плани на майбутнє?
– Три роки тому я вчергове відчув, що потрібно вдосконалити свої знання, тож подав заяву про вступ до університету «Обуда» на спеціальність «Інженер-архітектор». Отримання диплому за цією спеціальністю – один з моїх планів.
– Чим завдячуєте ЗУІ ім. Ф. Ракоці ІІ?
– З наведених вище відповідей стає очевидним, що ЗУІ ім. Ф. Ракоці ІІ приніс у моє життя багато цінностей – другу половинку, друзів, можливість отримувати знання рідною мовою, веселі студентські роки. Пишаюся тим, що був частиною інститутської родини.
Аніта Курмай
-
Ця стаття також доступна наступними мовами:
- Magyar