Поетичні читання з нагоди 95-ліття ЛІНИ КОСТЕНКО в Закарпатському угорському інституту ім. Ф. Ракоці ІІ «Поезія – це завжди неповторність…»
Традиційними стали музично-поетичні вистави у постановці аматорського студентського театру Закарпатського угорського інституту ім. Ф. Ракоці ІІ.
19 березня усі присутні – запрошені культурні діячі, вчителі та учні Берегівської громади, викладачі та студенти інституту – мали приємність відчути красу та мудрість поетичного слова Ліни Костенко.
Ми попросили поділитися своїми враженнями безпосередньо самих виконавців.
Літературні вечори – це можливість зануритися у світ поезії, відчути її глибину, підтекст і сенс. Вірші Ліни Костенко завжди надихали мене своєю щирістю, силою думки та неповторною образністю. Кожна її поезія унікальна, сповнена глибоким змістом, що спонукає до роздумів і переосмислення. Сьогоднішній літературний вечір став справжньою подією для всіх, хто любить слово і цінує глибину думки. У такі моменти поезія оживає, торкається найпотаємніших струн душі та відкриває нові горизонти для самопізнання. Це не просто зустріч, а діалог між поколіннями, між минулим і сучасним, де слово поетеси звучить актуально й гостро, змушуючи нас знову і знову замислюватися над головним.
Юлія Нодь, магістрантка 1 курсу.
«Я студентка кафедри біології, але література завжди займала особливе місце в моєму серці. Поезія нашої сучасниці Ліни Костенко глибоко мене вразила та надихала на краще. Тому, коли мені запропонували декламувати її вірші, я з радістю погодилася. Дуже важливо передавати творчість легендарних письменників новим поколінням. Дякую за запрошення та за чудову атмосферу!»
Рената Біров, магістрантка 1 курсу.
Для мене літературні вечори завжди були особливими подіями, які дарують можливість зануритися у світ поезії та прози. Це час, коли можна відчути силу слова і побачити, як воно об’єднує людей. Цей поетичний вечір став особливим: кожен вірш Ліни Костенко – наче вікно в душі поетеси, і кожен рядок – це безцінний дарунок її життєвого досвіду. Саме такі миті є джерелом сили та натхнення для кожного з нас і, сподіваюся, для всіх, хто розділив це свято краси і мудрості з нами.
Ковач Ніколетта, магістрантка 1 курсу.
«Мені дуже подобаються такі літературні вечори читання поезій саме тому, що тут ми маємо змогу через вірші виразити і наші власні почуття. Це як психологічна терапія: можливо, для когось вона буде тимчасовою і розвіється одразу після виступу, а для когось, зокрема і для мене, слова поетеси назавжди залишаться не лише в голові, а і в серці…»
Валерія Ковалюк, магістрантка 1 курсу.
«Літературні вечори для мене – це завжди більше, ніж просто декламація. Це можливість відчути поезію глибше, оживити її в голосі, поглядах і щирих емоціях. Цього разу ми не просто читали вірші – ми проживали їх, занурюючись у думки та переживання поетеси. Поезія Ліни Костенко – це «завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі…». Вона наповнила цей вечір особливим змістом. Її рядки не просто звучали – вони проникали в саму глибину, нагадуючи про силу слова, його здатність зворушувати, надихати, спонукати до роздумів і дарувати відчуття справжнього мистецтва».
Егрешій Світлана, студентка 4 курсу.
«Поезія Ліни Костенко відображає глибину людської душі, показує, як важливо не втрачати зв’язок із тим, що насправді важливе в житті. Її слова – це не просто лірика, а справжній моральний орієнтир, що дає можливість замислитися про час, любов, моральність і гідність. Читаючи її поезію, ми не просто передаємо зміст, ми відтворюємо емоції, що можуть змінити ставлення до себе і світу. Це процес не лише навчання, а й внутрішнього зростання, яке, сподіваюся, знайшло відгук у серцях усіх присутніх на нашій виставі».
Ірина Немеш, студентка 4 курсу.
«”Поезія – це завжди неповторність” – не просто рядки на папері, а живе дихання, яке проникає в саме серце. Це емоції, що виходять за межі слів, думки, що народжуються в глибині душі, і звуки, що відлунюють у серцях тих, хто готовий відкрити для себе цей світ. Цей вечір став справжнім святом поезії, де кожен виступ був не лише читанням віршів, а моментом, коли кожне слово набувало особливого звучання.
Поезія видатної поетеси, Ліни Василівни Костенко – це про мудрість, яка не старіє, це глибина, яка проникає в саму душу.
Щиро дякую усім учасникам, чия відданість поезії та безмежна любов до слова надихали і дарували емоційний заряд! Ви створили атмосферу, яка ще довго пануватиме в наших серцях. І після таких моментів ще більше усвідомлюєш, що поезія – це не лише мистецтво, а спосіб відчути і передати життя у його найтонших барвах, цитуючи Ліну Костенко, «Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі…».
Особливу подяку хочеться висловити нашій чудовій викладачці Тетяні Степанівні, яка організувала цей захід і зробила його неповторним. Ваш професіоналізм перетворив цей вечір на справжнє свято душі!»
Ткачук Євгенія, студентка 3 курсу.
Виступати на сцені з віршами для мене завжди означало щось особливе. Для багатьох це може здаватися простою справою: вийти, продекламувати, уклонитися, отримати оплески й піти. Але насправді за цими виступами стоїть довгий, наповнений роботою процес, в якому багато зусиль, часу і недоспаних ночей (останнє більше стосується Тетяни Степанівни). Це спільна праця студентів і викладачки, і якби вона не приносила нам радості та естетичної наповненості, ми, мабуть, давно припинили б у цьому брати участь.
Так, я розумію, що для когось такі виступи можуть здаватися простими, не надто видовищними, можливо, не рівня справжньому театру. Але для нас вони мають зовсім іншу цінність. Це не лише декламація – це час, проведений разом, це наша творча атмосфера, це наш колектив, і вже тільки завдяки цьому такі моменти стають безцінними. Кожен вірш, який звучав зі сцени, – це не просто текст, який потрібно було гарно прочитати, щоб отримати похвалу. У кожному з них було щось більше: частинка того, хто його декламував, особиста історія, відчуття, що перепліталися з рядками Ліни Костенко. Деякі вірші, можливо, швидко забудуться, а деякі залишать у нас глибокий слід. Але навіть якщо ні – ми чудово провели час разом. Дякуємо за цю можливість, особливо Тетяні Степанівні!
Бургер Ніколетта, студентка 3 курсу
Літературні вечори завжди дають змогу не просто почути поезію, а по-справжньому її відчути. Цього разу ми читали вірші Ліни Костенко і вони наче оживали в голосах, емоціях та поглядах. Кожне слово знаходило відгук у присутніх, змушувало задуматися, щось переосмислити. Особливо вразило, як кожен по-своєму сприймає її поезію: для когось це нагадування про швидкоплинність часу, для когось – про цінність моменту, а для когось – про те, що любов може бути різною, але завжди залишає слід у серці. Такі вечори доводять, що справжнє мистецтво не втрачає актуальності, воно живе, надихає і змінює нас.
Сеніна Дар’я, студентка 2 курсу.
Українські поети протягом усієї нашої історії борються за свою мову, націю та культуру… Однак сьогодні ми хотіли передати всю велич людських цінностей, душі та серця великої Людини, неординарної Жінки й неперевершеної Поетеси – Ліни Костенко. Ми не просто читали вірші, а намагалися щиро передати її поетичну сповідь нашим слухачам. Сподіваємося, нам це вдалося…
Губаль Даяна, студентка 2 курсу.
Літературний вечір, присвячений 95-річчю Ліни Костенко, залишив у моєму серці глибокий слід. У залі панувала неймовірна атмосфера, коли, за словами поетеси, «тендітні пальці етики» торкнулися наших сердець і вуст. Це було водночас хвилююче й надзвичайно цінно.
Я вже не вперше беру участь у таких музично-літературних виставах, і кожного разу це викликає у мене багато емоцій. Спочатку я хвилююся перед виступом, а потім ще довго насолоджуюся теплими розмовами з людьми, які теж люблять літературу. Цей вечір знову нагадав мені, чому я так захоплююся поезією – вона здатна об’єднувати, надихати й відкривати щось нове.
Мункачі Ганна, студентка 1 курсу.
Читати поезію на літературному вечорі на честь 95-го дня народження Ліни Костенко було хвилююче й захоплююче, бо хотілося, щоб поезія була почутою, щоб кожне слово знайшло відгук.
Неважливо, скільки людей приходить на такі зустрічі. Головне, що ті, кому потрібно, завжди почують і зрозуміють. І саме заради цього варто читати, говорити, ділитися. Я щаслива, що маю можливість брати участь у таких заходах, оскільки це об’єднує нас і дає впевненість, що поезія жива й дає натхнення повноцінно жити нам навіть у найважчі моменти.
Молдавська Софія, студентка 1 курсу.