«Сузір’я українського поетичного шістдесятництва» у виконанні студентів Закарпатського угорського інституту ім. Ф. Ракоці ІІ (Відео)

3 квітня 2024 року в Закарпатському угорському інституті ім. Ф. Ракоці ІІ відбувся літературний вечір «Сузір’я українського шістдесятництва», на який було запрошено учнів шкіл Берегова та Берегівщини. Студенти – актори театральної аматорської трупи – представили глядачам яскраві біографії через поетичну спадщину Володимира Івасюка, Бориса Олійника, Василя Симоненка, Миколи Вінграновського, Івана Драча, Василя Стуса та Ліни Костенко.

Прозвучали щемливі слова Василя Стуса до своєї дружини і сина, пролунали пісні Івасюка й Симоненка, були представлені неперевершені поезії митців, які й сьогодні репрезентують українську літературу й культуру у світі.

«Якщо ви хочете пізнати красу української поезії, читайте поетів-шістдесятників»,

–рекомендує керівник студентської аматорської театральної трупи Тетяна Чонка, пояснюючи вибір тематики даного театрально-поетичного дійства, і наголошує, що читали вірші не лише студенти-філологи, але й історики, біологи і навіть представники кафедри Міжнародний обліку та оподаткування.

А що ж говорять самі студенти-актори?

«Репетиції – це не лише підготовка до виступу, але і процес нашого зростання та культурного розвитку, коли відчуваєш напруження й задоволення водночас. Це не тільки час здобуття нових знань і вдосконалення своїх навичок, а й спосіб єднання у колектив однодумців, коли відчуваєш підтримку і розуміння, без чого не можливо досягнути успіху.

Сам виступ – це неймовірне враження. Відчуття, коли стоїш перед глядачами, не можна передати словами. Саме тоді приходить усвідомлення, що те, що ти робиш, комусь потрібно, хтось відчуває те, що і ти – радість від мистецтва, усвідомлення сили слова.

Вікторія Ніконорова, студентка 1 курсу

Приємно відчувати, що завдяки виступам я стаю все більш впевненою в собі та перестаю боятися публіки. Хоча іноді є такі дні, коли хочеться утекти від усього світу, але радість від того, що поділилася добром і любов’ю, перемагає цей настрій. Мені сподобалося, що ми всі сиділи разом і могли бачити обличчя глядачів, відчувати їх. Такі виступи не лише допомагають нам особисто зростати, а й сприяють розширенню горизонтів ьорії та культурного розвитку. Дякуємо, що даруєте нам можливість повірити у себе.

Комоні Тетяна, студентка 2 курсу

Репетиції та виступ відкрили для мене нові горизонти, наповнені загадковістю. Спершу це було незвично, але з часом стало улюбленою справою, яку з нетерпінням чекала.

Під час репетицій я мала змогу побачити приховані таланти свої та своїх друзів. Було дивовижно спостерігати, як дівчата і хлопці з легкістю входили в образ (аж мурашки по шкірі!) – зовсім інакше сприймаєш текст віршів, ніби проживаєш долі їх авторів.

Спілкування зі студентами з різних факультетів перетворилося не лише на розвагу, а й на пошук однодумців. Це стало місцем для самовираження, навчання та спільного зростання. Я навчилась цінувати командну роботу.

Репетиції проходили в атмосфері жартів та взаємопідтримки, а під час виступу я отримувала силу та мотивацію від поглядів та усмішок глядачів. Я відчувала, як раніше порожня сцена оживає і ми передаємо глядачам наші почуття. Для мене було важливо, щоб хоча б одна особа відчула зв’язок з нашою історією. Це був незабутній досвід, який збагатив мене емоціями, які я ніколи раніше не відчувала.

Пийтер Бернадетт, студентка 2 курсу

По-перше, хотіла би висловити подяку нашій Тетяні Степанівні за можливість виступати. Вона є тією провідницею, яка надихає до становлення кращої версії себе. Для мене – це було завдання не з легких, оскільки мені важче відчути цю атмосферу через хвилювання. Але з іншого боку – це здатність відчути себе новою, більш впевненою, незважаючи ні на що.

По-друге, висловлюю вдячність  тим, хто бере участь у виставах. Вони надають підтримку усім, хто цього потребує))

Ткачук Євгенія, студентка 2 курсу

Як «студентка-акторка» хочу висловити радість з приводу того, що з кожним таким виступом наша команда почувається все більш впевнено на сцені. Особисто скажу, що завжди боялася сцени, завжди. Але все одно шукала різні методи, щоб позбутися цього страху, адже обрала фах філолога. Чесно, нічого не допомагало. Тільки тут, тільки зі своїм колективом та нашою наставницею зрозуміла, що найкраще вирішення проблеми це якраз-таки те, що ми все частіше проводимо такі виступи, ще більше сповнюємося прекрасною атмосферою, проживаємо кожен момент життєвої історії митців, передаємо її через вірш, пісню. І, насправді, це – безцінно, адже творчість стала невід’ємною частиною нашого життя, кращою частиною.

Немеш Ірина, студентка 3 курсу

Для мене цей виступ став ясною зіркою серед холодної ночі. Чому саме таку аналогію для цього вибрала? По-перше, ця зірка символізує весь наш виступ, веде нас до нових звершень і висот. Ми все впевненіше декламуємо вірші, все більше вживаємося в ролі і торкаємося сердець глядачів. І ця зірка веде нас тільки вперед, незважаючи на темряву навколо нас.

По-друге, щоб вести нас по творчому шляху, ця «зірка» розганяє усе погане. Певно, для мене це найбільш актуально і, можливо, для всього акторського складу теж, тому що зараз дуже важкі часи. І мова не тільки про воєнний період, у якому ми навчилися жити (що вже звучить страшно!). Кожен з нас зараз плідно працює над здобуттям нових знань, на жаль, інколи не все виходить успішно… Ми у відчаї, не можемо знайти вихід з ситуації… Якби не репетиції, якби не ця «акторська терапія», я б взагалі деколи опустила руки. Тому я дуже-дуже вдячна Тетяні Степанівні за те, що дала нам можливість відчути атмосферу свята; виділила час для веселих репетицій зі своїми прикольними моментами; ну а ще – за неповторні емоції після виступу, коли ми бачили вогники, що горіли у наших серцях, в очах наших глядачів.

Звичайно, велика подяка студентам, моїм колегам, з якими ми прожили життя поетів-шістдесятників. Я дуже радію, що серед нас є небайдужі до віршів та театральної діяльності. Мрію про наші спільні подальші творчі успіхи)

Ковалюк Валерія, студентка 4 курсу

Ця стаття також доступна наступними мовами
• Magyar