Трагедія «маленьких робіт»: Берегове вшанувало пам’ять загиблих
19 листопада Закарпатський угорський інститут імені Ференца Ракоці ІІ, громадська організація «Про Культура Субкарпатіка», Берегівська міська рада та представники історичних церков об’єдналися, аби вшанувати пам’ять жертв примусових робіт.
На початку заходу учасники відвідали шану жертвам примусової праці угорців, провівши церемонію покладання вінків до скульптурної композиції Петра Матла «В кайданах» – символу людини, яка втратила свободу.
Після цього відбулося екуменічне богослужіння в Берегівській реформатській церкві. Слово Боже проповідували вікарій єпископа, декан римо-католицької парафії у Берегові Янош Молнар, греко-католицький парох, директор Греко-католицького ліцею імені Елемира Ортутая Іштван Мароші та священик Берегівської реформатської церкви Янош Маргітич, які згадали тих, хто не зрікся своєї віри в важкі для них часи. Опісля священнослужителі попросили благословення на життя усіх присутніх.
Після богослужіння до присутніх звернувся керівник дипломатичної місії Консульства Угорщини в Берегові Іштван Дєбнар, який наголосив, що «сьогодні ми згадуємо історичну трагедію, яка торкнулася тисяч родин на Закарпатті».
Потім слово взяла доцентка кафедри історії та суспільних дисциплін Закарпатського угорського інституту імені Ференца Ракоці ІІ, директорка бібліотеки ім. Опацоі Чере Яноша Ібоя Самборовскі-Нодь, яка нагадала основні події трагічної сторінки в історії Закарпаття.
«Найдовший список жертв серед населених пунктів Закарпаття має Берегове. На жаль, радянська влада не врахувала вікові обмеження від 18 до 50 років, а забирала усіх підряд – і старших, і молодших. З огляду на ці обставини, Берегове знову стало рекордсменом. Найстаршим за віком серед депортованих із Закарпаття був берегівчанин 1868 року народження, тобто на момент депортації йому виповнилося 76 років»,
– звернула увагу вона.
Потім учасники заходу по черзі зачитали імена понад 300 берегівчан, єдиним злочином яких було те, що вони народилися угорцями. Опісля відбулося покладання вінків у притворі реформатської церкви.
Після богослужіння відбулася святкова хода зі свічками. Окрім того, учасники заходу поклали вінки пам’яті до меморіальних дошок, встановлених біля входу до ліцею №5, та до меморіалу жертв «Маленьких робіт», встановленого на площі Сінній.
Аніта Курмай
-
Ця стаття також доступна наступними мовами:
Magyar