У пошуках бузка карпатського
Природні скарби Закарпаття вважаються справжньою перлиною, саме тому надзвичайно важливо, аби студенти-біологи не лише здобували теоретичні знання під час польових практик, а й знайомилися з заповідною природною спадщиною нашого краю та його важливими історичними об’єктами.
6 жовтня 2023 року відбулася осіння польова практика, під час якої студенти денної та заочної форми навчання (2-3-4 курси) відвідали місця поширення угорського бузку (Syringa josikaea Jacq. fil. Ex Rchb), що перебуває під загрозою зникнення, у селах Жденієво та Підполоззя.
Бузок карпатський – рідкісний різновид бузку, який трапляється лише в Українських (Лісистих) Карпатах та деяких частинах Трансільванського нагір’я. Рослина належить до рідкісних видів флори Центрально-Східної Європи, які вважаються реліктами третинного періоду. Це єдина представниця палеоендемічних видів карпатської флори, занесена до Червоної книги України та Червоного списку МСОП зі статусом «вразливий» (під загрозою зникнення). Свою сучасну назву бузок отримав завдяки барону Ф. Ж. Жакену. Однак вперше рослину примітив лікар та ботанік з Сігішоари Дж. Ч. Г. Баумгартеном у 1823 році в саду графині Каталін Бетлена в Клужі. Підбадьорена лікарем графиня показала рослину барону Яношу Йошику, який передав її професору ботаніки Віденського університету барону Ф. Жакену. Барон почав активно вивчати цей різновид рослини і в 1830 році назвав його «Syringajosika» на честь баронеси. Унікальний вид бузку трапляється у чагарниковій та болотистій місцевості. Хоча ці середовища існування мають невелику площу, рослинність тут природня, тому, окрім бузку, на цих територіях також зустрічаються інші види флори і фауни, що охороняються законом або належать до рідкісних видів.
В рамках насиченої програми студенти мали змогу дослідити квітучі популяції пізньоцвіту (Colchicaceae), що ростуть на гірських луках, а назва якої походить від назви стародавнього царства Колхіди, заснованого на східно-південно-східному узбережжі Чорного моря. За легендою, відома відьма Медея Колхідська використовувала пізньоцвіт для приготування чарівного зілля. Усі частини рослини містять високотоксичний алкалоїд трополон під назвою колхіцин, який має високу токсичність. Через свою отруйність у народі його часто називають отрутою для собак.
У другій половині дня практиканти відвідали центральний бункер Лінії Арпада, побудований під час Другої світової війни, у селі Верхня Грабівниця. Укріплення, також відомі як катакомби, були побудовані Королівською армією Угорщини у 1939-1944 роках з метою запобігти вторгненню радянських військ. Залізобетонні бункери будували глибоко під землею і оснащували їх вогневими позиціями, спорудженими оборонними спорудами та укріплювали вогнетривкими конструкціями. Кілька років тому розграбований і зруйнований бункер перейшов у приватну власність, після цього його відреставрували, привели до ладу і відкрили його для відвідувачів. Біля входу розміщена оригінальна скульптура з дерева, зокрема статуя князя Арпада, а поруч з нею – старовинна угорська карта та опис українською мовою.
Співробітники кафедри прагнуть створити всі умови для того, щоб студенти мали змогу відвідати природоохоронні території, про які вони довідуються на лекційний заняттях, дослідити типові природні біотопи та природоохоронні види рослин і тварин безпосередньо в місцях їхнього існування, отримати корисні поради щодо управління заповідною зоною, бути обізнаними з повсякденними проблемами у сфері охорони природи та стати частиною процесу підготовки та організації польових досліджень з природничих дисциплін.
Висловлюємо подяку керівництву інституту за організацію транспорту для наших студентів, а також викладачам (Ержебет Когут, професору Аніті Сікурі та Іштвану Гаднадю) за підготовку змістовної та цікавої програми та організацію заходу!
Габріелла Такач
-
Ця стаття також доступна наступними мовами:
Magyar