Єдиним нашим гріхом було те, що ми були угорцями – У Берегові вшанували пам’ять жертв «Маленького робота»
17 листопада Закарпатський угорський інститут імені Ференца Ракоці ІІ спільно з громадською організацією «Про Культура Субкарпатіка», Берегівською міською радою та представниками історичних церков вшанували пам’ять жертв «Маленького робота».
На початку заходу учасники відвідали шану жертвам примусової праці угорців, провівши церемонію покладання вінків до скульптурної композиції Петра Матла «В кайданах» – символу людини, яка втратила свободу, який є однією з окрас подвір’я ЗУІ імені Ф. Ракоці ІІ.
Після цього відбулося екуменічне богослужіння в Берегівській реформатській церкві. Вікарій єпископа, декан римо-католицької парафії у Берегові Янош Молнар, греко-католицький парох, директор Греко-католицького ліцею ім. Елемира Ортутая Іштван Мароші та старший духовний пастор Берегівської реформатської церкви Ференц Тарацкезі вшанували пам’ять тих, хто не зрікся своєї віри у непрості часи. Опісля церковні діячі попросили благословення на життя усіх присутніх.
Захід вшанував своєю присутністю заступник Державного секретаря з питань розвитку співробітництва з країнами Сходу Міністерства закордонних справ і зовнішньої економіки Угорщини Адам Штіфтер.
«Сьогодні ми згадуємо одну з найбільших трагедій угорського народу та Європи. 79 років тому людей депортували і змусили працювати в нелюдських умовах. Майже третині депортованим так і не вдалося повернутися на батьківщину»,
– зауважив Адам Штіфтер, додавши, що сьогодні кожен угорець несе особливу відповідальність за те, аби висвітлити долю наших предків і передати нащадкам пам’ять про тих, хто відійшов у вічність.
У своїй промові ректор ЗУІ ім. Ф. Ракоці ІІ Степан Черничко згадав історичні події того часу, а потім на прикладах літературних творів Золтана Надя «Байстрюк Сатани» та Вілмоша Ковача «Завтра ми ще живі» продемонстрував, як нашим предкам вдавалося переживати незбагненне.
«Нині ми зібралися тут для того, щоб вшанувати пам’ять багатьох тисяч людей, які були депортовані, і тих, хто залишилися вдома та з вірою в серці чекали на повернення своїх близьких з таборів»,
– підсумував він.
Наприкінці богослужіння зачитали ім’я кожного з понад 300 жертв Берегівщини, єдиним злочином яких було те, що вони народилися угорцями. Опісля присутні попрямували у фойє реформатської церкви, де відбулося урочисте покладання вінків пам’яті.
Після поминальної панахиди відбулася святкова хода зі свічками, в рамках учасники заходу взяли участь у церемонії покладання вінків до меморіальної дошки, встановленої біля входу до школи № 5, та до пам’ятного знаку, встановленого жертвам Маленького роботу на площі Сінна.
Аніта Курмай