Ільдіко Орос про 35-ту річницю Центру Гунгарології в Ужгороді
Тридцять п’ять років тому в Ужгородському державному університеті (сьогодні: Ужгородський національний університет) розпочав роботу Ужгородський Центр Гунгарології. Ільдіко Орос, президент Закарпатського Угорського інституту імені Ференца Ракоці ІІ., та голова Закарпатського угорського педагогічного товариства поділилася своїми думками з TV21 Ungvár.
Ільдіко Орос розповіла, що була присутня на відкритті центру як заступник директора з виховної роботи Великодоброньської ЗОШ. Калман Шовш (колишній ректор інституту Ракоці – ред.) також був попереднім співробітником центру.
Вона підкреслила,
що ініціатором створення центру виступив міністр людських ресурсів Угорщини Бела Кепечі, який був мрійником і реалізатором проекту.
За словами президента, таким чином було дозволено розпочати роботу Гунгарологічного центру, місцем розташування якого обрали державні чиновники на віллі Бровді. Вона підкреслила: У 1985 році це приміщення функціонувало як дитячий садок.
«Нам, молодим людям і вчителям-початківцям, здавалося, що це буде дуже важливий заклад і інтелектуальний центр для закарпатських угорців»,
– прокоментувала вона, додавши, що дослідницьку роботу тут розпочали з великим ентузіазмом.
Ільдіко Орос також зазначила, що з часом, коли родина Бровді могла відсудити віллу, вони попросили від угорської держави надати іншу віллу в Угорщині.
Президент високо оцінила діяльність професора історії Закарпаття Яноша Вараді-Стенберга, який, за її словами, був взірцем для молодих краєзнавців та ініціатором викладання історії угорського народу на Закарпатті. Кальман Шовш також був учнем професора Вараді-Стенберга.
Вона сказала, що проект розпочався у 1987 році, а будівлю було передано у 1989 році, до того часу дослідники працювали в одній кімнаті в Ужгородському національному університеті.
Вона нарікала на те, що дослідження історії Закарпатської Угорщини не досягли такого розмаху, на який сподівалися.
Водночас вона пояснила, що таким населеним пунктам, як Тисаагтелек і Тисаашвань, повернули свої назви через центр, незважаючи на скарги влади.
Ільдіко Орос повідомила, що
проти Калмана Шовша було розпочато внутрішнє провадження через те, що він багато досліджував архіви Берегова, а не займався своїми службовими обов’язками в інституті. Суд виграв Кальман Шовш, після чого кілька років був безробітним, живучи на різні гранти на наукові дослідження, потім почав працювати на історичному факультеті Закарпатського угорського інституту імені Ференца Ракоці ІІ, і водночас був на посаді заступника директора,
– розповіла вона.
Президент привітав той факт, що Ужгородський центр Гунгарології очолив «молодий набір», серед якого ті, хто навчався в Ужгородському університеті 35 років тому.
«Я сподіваюся, що зараз ця інституція отримає поштовх, і що цей молодий імпульс, який характеризує молодих лідерів, не зламає їм крила, і що Центр Гунгарології справді стане центром угорських досліджень і духовності, і що Угорська наукова чи вчена рада також може мати своє серце тут, в Ужгороді»,
– підсумувала Ільдіко Орос.
-
Ця стаття також доступна наступними мовами:
- Magyar