Ільдіко Орос про 35-ту річницю Центру Гунгарології в Ужгороді

Тридцять п’ять років тому в Ужгородському державному університеті (сьогодні: Ужгородський національний університет) розпочав роботу Ужгородський Центр Гунгарології. Ільдіко Орос, президент Закарпатського Угорського інституту імені Ференца Ракоці ІІ., та голова Закарпатського угорського педагогічного товариства поділилася своїми думками з TV21 Ungvár.

Ільдіко Орос розповіла, що була присутня на відкритті центру як заступник директора з виховної роботи Великодоброньської ЗОШ. Калман Шовш (колишній ректор інституту Ракоці – ред.) також був попереднім співробітником центру.

Вона підкреслила,

що ініціатором створення центру виступив міністр людських ресурсів Угорщини Бела Кепечі, який був мрійником і реалізатором проекту.

За словами президента, таким чином було дозволено розпочати роботу Гунгарологічного центру, місцем розташування якого обрали державні чиновники на віллі Бровді. Вона підкреслила: У 1985 році це приміщення функціонувало як дитячий садок.

«Нам, молодим людям і вчителям-початківцям, здавалося, що це буде дуже важливий заклад і інтелектуальний центр для закарпатських угорців»,

– прокоментувала вона, додавши, що дослідницьку роботу тут розпочали з великим ентузіазмом.

Ільдіко Орос також зазначила, що з часом, коли родина Бровді могла відсудити віллу, вони попросили від угорської держави надати іншу віллу в Угорщині.

Президент високо оцінила діяльність професора історії Закарпаття Яноша Вараді-Стенберга, який, за її словами, був взірцем для молодих краєзнавців та ініціатором викладання історії угорського народу на Закарпатті. Кальман Шовш також був учнем професора Вараді-Стенберга.

Вона сказала, що проект розпочався у 1987 році, а будівлю було передано у 1989 році, до того часу дослідники працювали в одній кімнаті в Ужгородському національному університеті.

Вона нарікала на те, що дослідження історії Закарпатської Угорщини не досягли такого розмаху, на який сподівалися.

Водночас вона пояснила, що таким населеним пунктам, як Тисаагтелек і Тисаашвань, повернули свої назви через центр, незважаючи на скарги влади.

Ільдіко Орос повідомила, що

проти Калмана Шовша було розпочато внутрішнє провадження через те, що він багато досліджував архіви Берегова, а не займався своїми службовими обов’язками в інституті. Суд виграв Кальман Шовш, після чого кілька років був безробітним, живучи на різні гранти на наукові дослідження, потім почав працювати на історичному факультеті Закарпатського угорського інституту імені Ференца Ракоці ІІ, і водночас був на посаді заступника директора,

– розповіла вона.

Президент привітав той факт, що Ужгородський центр Гунгарології очолив «молодий набір», серед якого ті, хто навчався в Ужгородському університеті 35 років тому.

«Я сподіваюся, що зараз ця інституція отримає поштовх, і що цей молодий імпульс, який характеризує молодих лідерів, не зламає їм крила, і що Центр Гунгарології справді стане центром угорських досліджень і духовності, і що Угорська наукова чи вчена рада також може мати своє серце тут, в Ужгороді»,

– підсумувала Ільдіко Орос.

Ця стаття також доступна наступними мовами
• Magyar