Ким ми можемо пишатися… Інтерв’ю з Едіною Бірток

Кваліфікований помічник – на вагу золота, кажуть. Саме він щодня контактує з керівництвом компанії та її клієнтами. І компанія, яка залучає хорошу працю, завжди користується повагою.

Едіна Бірток народилася у Великих Берегах. Вона закінчила інститут Ракоці за спеціальністю географія та біологія, а сьогодні є менеджером компанії “Titkárpont”. У процесі своєї роботи вони надають компаніям віртуальних помічників. Сьогодні вона розповідає нам про свій досвід.

– Розкажіть про себе. Де народилися, що вивчали?

– Я народилася у Великих Берегах. Там я провела дитинство, шкільні та гімназійні роки, навчалася Великоберезькій середній школі, а потім у Великоберезькому реформаторському ліцеї. Добре було рости в селі і бути справжньою дитиною: ми багато гралися на вулиці та у дворі з друзями. У той час не було ні смартфонів, ні комп’ютерів. Часто бувало, що ми, діти вулиці, збиралися і варили їжу в казані на невеличкій пустій ​​ділянці землі біля нашого будинку. У цей час хлопці ходили на риболовлю, і якщо вони зловили рибу, то ми варили рибну юшку, якщо ні, то варили картоплю. Я завжди згадую ті дні з любов’ю, і я думаю, що чимало моїх друзів теж.

– Чому ви обрали інститут Ракоці?

– У старших шкільних роках я вже переконалась, що географія – це мій світ, тому що мені цікаво, це захоплююче, і в світі є стільки чудового, що ми можемо пізнати завдяки географії. В інституті це була або історія, або біологія. Хоча я була хорошим учнем, історичні дати, які я вивчала з історії, через деякий час забулися, але біологія здавалася захоплюючою, особливо цитологія. Після школи у мене було два варіанти: Угорщина чи інститут. У моїх батьків не було б грошей на перший варіант, тому я обрала навчання в інституті, про що нітрохи не шкодую, тому що там багато чому навчилася. Хоча я вибрала географію та біологію як спеціальність, у мене було багато предметів, які навчили мене вчитися, бути старанною і дисциплінованою. Я все ще люблю географію, і я з нетерпінням чекаю, коли мої діти досягнуть 5-го класу, де я зможу знову розвиватися як вчитель географії та біології.

– Як проходили студентські роки? У вас є студентський досвід, яким ви хотіли б поділитися?

– Мої студентські роки були не дуже захоплюючими, я вчилася. Я насправді нікуди не ходила, тому що завжди прагнула максималізму, на цьому й концентрувалася.

– Що було після інституту?

– Після отримання диплому мене зарахували до Будапештського університету комунікації та бізнесу, де я навчалася на магістратурі та отримала диплом економіста з відзнакою, та менеджера туристичної дестинації. Це звучить добре, але я б отримала роботу за своєю професією лише після кількох тижнів безкоштовного стажування, чого я не могла зробити, оскільки в мене більше не було стипендії, і мені довелося утримувати себе. Я працювала асистентом в судноплавній компанії, де займалася контролем якості, кадрами, тендерами. Було непросто звикнути до угорської системи та способу мислення, але тоді, у 2012 році, це було не так очевидно, як сьогодні.

У 2013 році я почала працювати в “Richter Gedeon” на посаді помічника керівника. Там я також в основному відповідала за управління персоналом, навчання, тендери та адміністрування. Я багато чому навчилася і мені дуже сподобалася ця робота. Тоді, в 2016 році народився мій син, а моя донька в 2018 році, і я не працбвала до 2020 року. Я повернулася до “Richter Gedeon”, але я вже не отримувала такого задоволення від роботи, тому що я швидко виконувала свої завдання, більше не було викликів. Того ж року я почала шукати нову роботу, а в березні 2021 року вже працювала консультантом з тендерів. Це була робота, в якій я мала досвід, але я могла навчитися багато новому, у мене було багато вільного часу, і я все одно відчувала, що чогось не вистачає.

Наприкінці року я все це обговорювала з чоловіком, що в мене міг би бути якийсь власний бізнес, і як це було б круто. Ми зійшлись на тому, що нам потрібно займатись тим, для чого ми маємо знання, і нам не потрібно купувати для цього інструменти та сировину. Ідея “Tiktárpont” народилася в жовтні 2021 року, оскільки на той час я вже накопичила 12 років досвіду в сфері адміністрування та роботі асистента, Настав час для мене використати цей досвід.

– Розкажіть більше про вашу компанію.

– Ідея і те, що я буду займатися цим повний робочий день, були хороші, але непрості. Я все створила сама: логотип, обличчя компанії, сайт, сторінки в соціальних мережах тощо. Заново почала навчання, пройшла онлайн-курси: HR, PPC, техніка переговорів. Багато працювала вночі – так як і зараз – але 07.01.2022 таки зареєструвала ФОП. За тиждень у мене вже було два клієнти; Я займалась віртуальною допомогою, написанням заявок та кадровим консультуванням.

До травня я обслуговувала вже 10 клієнтів одночасно та окрім цього, працюючи по 8 годин на добу; Це було багато, тож того ж місяця я звільнилася з повної зайнятості. Тоді й настав бум. Я тільки почала отримувати насолоду від своєї роботи, як уряд оголосив у червні, що бізнес-форма KATA буде припинена, тому я не зможу виставляти рахунки корпоративним клієнтам. Для мене це була дуже погана новина, оскільки я мала лише корпоративних клієнтів. Я могла би перейти на звичайну форму податкування або заснувати компанію з обмеженою відповідальністю. Я була впевнена в одному, я не хотіла знову бути найманим працівником.

Я могла би вам багато розповідати про боротьбу та роздуми, але головне, що ми зареєстрували компанію 16 серпня 2022 року, і народилася компанія “Titkárpont” , місце, яке займається адмініструванням бізнесу, місце, де якісно та кваліфіковано віртуальні помічники можуть працювати і вчитися.

– Які послуги вони надають? Хто є цільовою аудиторією?

– Ми надаємо віртуальних помічників для компаній, яким не потрібен постійний працівник на 6-8 годин на день, або просто не можуть собі це дозволити, але адміністративну роботу повинен хтось виконувати. Зараз тих помічників, кого ми делегуємо компаніям ми вибираємо з бази даних в якій приблизно 865 помічників, і вони виконують адміністративні завдання даної компанії онлайн або офлайн за фіксованою погодинною ставкою. Підприємствам доводиться платити лише за час, фактично проведений на роботі, оскільки завдяки нашій хвилинній виставці рахунків вони заощаджують витрати на обідні перерви, внески та клопоти з керуванням лікарняними та відпустками. Наші клієнти в основному є представниками малого та середнього бізнесу, і, судячи з відгуків, вони дуже задоволені нашими послугами.

Місія “Titkárpont”. – надавати якісних і кваліфікованих віртуальних помічників в Угорщині. Асистенти, які у нас працюють, не тільки проходять жорстку фільтрацію, але й можуть брати участь у навчанні. Кожні півроку ми проводимо 1-2 денні курси, де допомагаємо їм з концепцією віртуальної допомоги, через офісні додатки, а також із заснуванням бізнесу, а крім того, один із наших партнерів надає кваліфіковану податкову консультаційну допомогу повністю безкоштовно. Більшість наших курсів відвідують жінки, які хочуть працювати вдома, тому переважно майбутні мами.

– Як проходить ваш звичайний день?

– Моє завдання – керувати компанією, залучати клієнтів, просувати її. Я займаюся керівництвом компанії 10-16 годин на добу. У мене багато переговорів, в основному онлайн, я багато спілкуюся з клієнтами та помічниками, а щоб відпочити, розробляю та покращую веб-сайт або створюю креативний контент для наших сторінок у соціальних мережах.

– Чи були у вас негативні чи позитивні враження під час роботи?

— Завжди є і буде, і це добре. Позитивно, коли наші клієнти рекомендують нас своїм друзям, коли вони дзвонять, щоб сказати, що все чудово, вони дуже раді, що ми з ними працюємо, або коли вони запрошують нас на інтерв’ ю, подібну до тієї, яку ми зараз проводимо. Це завжди честь.

Я також задоволена негативними речами, тому що вони вчать мене, вони роблять мене покірною, та не дозволяють мені довіряти собі.

Я пам’ятаю, що 1 лютого 2022 року перша сума, на яку я виставила рахунок від “Tiktárpont”, становила 19 050 HUF. Пам’ятаю, як я була вдячна Богу за те, що він зробив це можливим. Я пам’ятаю, як я була щасливою, коли зареєструвала компанію, і тепер вона стала серйозною організацією, і я пам’ятаю, коли я вирішила завжди пам’ятати про ці ключові моменти, тому що це тримає мене на землі, це допомагає мені залишатися скромною. Який керівник компанії, така й його компанія.

– Роскажіть про свою родину. У вас є час відпочити на роботі?

– Мій чоловік теж закарпатець, як і я, він народився в Оросієво. Ми не залишилися в Угорщині через можливості роботи чи інші бажання, Бог помістив нас сюди, ми були одними із засновників церковної групи тут, мова йде про реформатську баптистську церковну групу Soli Deo Gloria. Мій чоловік працює програмістом, любить свою роботу і свої завдання. Ми обоє працюємо вдома, тому наша квартира – це також і наш офіс. У нас є хлопчик і дівчинка, яким майже 7 і 5 років. Я не маю часу розслаблятися. Суботні дні ми зазвичай проводимо на свіжому повітрі, їздимо в подорожі. У неділю ми в церкві. А будні зазвичай рухливі, адже двоє маленьких дітей, компанія, господарство та тимчасові справи покривають це вдосталь.

– Які плани на майбутнє?

— Я маю великий план — представляти та просувати компанію та бренд, тому поки що зосереджуюсь на цьому. Я впевнена, що у мене буде більше ідей, але їх багато народжується в мені щодня.

– Чим ви завдячуєте інституту Ракоці?

– Це складне питання, тому що в ретроспективі ми завжди бачимо своє життя, минулі роки трохи інакше. Я дякую викладачам за наполегливість. Наприклад, Йосипу Молнару, що я не склала одну з робіт з метеорології, тому я зрозуміла, що таке невдача на смак, і це не було несподіванкою на моєму робочому місці. Я рада, що я була одним із студентів інституту, оскільки я не була частиною вузькопрофільної освіти, але я вивчала географію та біологію, приправлену латиною, поглиблену математику, органічну хімію та філософію. Ми багато сміялися, часом і з викладачами, тому що були смішні моменти.

Нинішнім вчителям бажаю наполегливості, не опускайте руки, навіть якщо часто здається, що одне їхнє речення не має сенсу, дайте цьому час, все владнається. А студентам я хочу передати, щоб вчили все, тому що ніколи не знаєш, що принесе життя і які знання їм знадобляться.

Аніта Курмай

Ця стаття також доступна наступними мовами
• Magyar