Відбулося покладання вінків до могил берегівських солдатів, загиблих під час Революції та Національно-визвольної війни 1848-49 рр

14 березня співробітники та студенти кафедри історії та суспільних дисциплін Закарпатського угорського інституту імені Ференца Ракоці ІІ вшанували пам’ять пам’ять берегівських героїв Революції та Національно-визвольної війни 1848-49 рр. церемонією покладання квітів до пам’ятників загиблих.

Присутні поклали вінки шани до могил трьох воїнів – Йожефа Бацо, Іштвана Блошкая, Дьєрдя Еккела – на римо-католицькому цвинтарі та підполковника тогочасних збройних сил Антала Надьідаі Бержені – на реформатському кладовищі.

Йожеф Бацо (1826–1921 рр.) народився у Берегові. У Національно-визвольній війні 1848 року служив стрільцем. Наприкінці 19 століття працював інженером. Входив до складу Військового об’єднання Березького комітату.

Іштван Блошкай (1826–1884 рр.) народився 26 квітня 1826 року в м. Нітра. Займався адвокатською, журналістською діяльністю. Після закінчення гімназії у рідному місті юридичну освіту здобув у Пешті. Кваліфікаційний іспит адвоката успішно склав 3 грудня 1848 року, будучи воїном Угорської королівської армії. Під час Національно-визвольної війни служив у 65-му батальйоні та мав звання капітана. Після поразки деякий час жив у свого брата – Ференца Блошкая – у Косині. У 1850 році працював адвокатом у Берегові, а згодом обіймав посаду королівського нотаріуса аж до 1861 року. Після виходу на пенсію господарював на своєму обійсті у с. Дийда, де збудував замок. З 1867 року поновив свою нотаріальну діяльність, разом з тим був деленгатом до парламенту від Берегова та двічі – від Косина. Активно брав участь у громадському житті Берегова: був головою наглядової комісії міської ради, а також очолював Берегівське товариство Червоного Хреста. Приділяв особливу увагу питанням освіти в народних школах. Був одним із засновників газети «Берег», в якій публікувалися його власні статті. Етнографічні розвідки та гумористичні статті друкувалися в журналі «Пештська мода», а нариси на економічну та юридичну тематику – в «Часопис правничих студій».

Це слайдшоу вимагає JavaScript.

Дьєрдь Еккел (1826–1905 рр.) народився 22 лютого 1826 року в Ужгороді, у родині цивільних. Спочатку служив унтер-офіцер, 19 жовтня 1848 року отримав звання лейтенанта, 23 лютого 1849 року – підполковника і, зрештою, дослужився до звання капітана Як командир 39-го батальйону брав участь у битвах під Браніском, Гатваном, Надьшалло та Комаром. Після закінчення Першої світової війни переїхав з Токаю до Орадя. Після тривалих років переховування йому вдалося дістатися до Сасгалома (нині: Сасово) Угочанського комітату, де він переховувався у греко-католицького священика Андраша Доленая. Його військову форму і меч сховали під вівтарем у церкві. Протягом багатьох років він переховувався, лише в середині 1850-х років йому вдалося знайти роботу в Берегівському та Виноградівському судах. У 1861-1865 роках працював головним справником Хустського повіту Марамороського комітату. Після амністії Дєрдя Еккела обрали почесним громадянином міста Тячів та смт. Вишково. У 1865 році, після ліквідації посади головного судового справника, він переїхав до Берегова, де допомагав сім’ям загиблих солдатів та бідним колишнім солдатам. Крім того, він став юрисконсультом Кредитної установи, а згодом і очолив її. Пізніше, за його заслуги, був обраний головою місцевого осередку Лібертаріанської партії, а римо-католицька парафія запропонувала йому обійняти посаду управителя. З 1871 по 1878 рік був членом Берегівської масонської ложі «Енергія». До самої смерті займався адвокатською практикою. Помер 11 лютого 1905 року.

Антал Надьідаі Бержені (1832–1910 рр.) народився в Берегові в родині землевласників з Велька Іди. У шістнадцятирічному віці вступив до лав борців за свободу. За видану службу був удостоїний званням підполковника. Після поразки став членом парламенту Березького комітату та головним настоятелем реформатської церкви. У той же час обіймав посаду заступника начальника Берегівського міського відділу реєстрації актів цивільного стану. Відійшов у вічність 23 грудня 1910 року.

A. K.

Ця стаття також доступна наступними мовами
• Magyar