Цілі і завдання у сфері покращення викладання української мови як державної

Одна з найбільших – поряд з багатьма іншими – проблем статті 7 Закону України «Про освіту»полягає в тому, що вона не дає жодної відповіді на головне питання: як ми навчимо дітей, для яких рідною є угорська, по-українськи? Адже для успішного та результативного викладання державної мови – а це під час візиту до Закарпатської області визнали й представники української політичної еліти, зокрема міністр освіти Л.Гриневич, – на сьогодні необхідних умов нема . Цих умов не буде й надалі, якщо ніхто не подбає про їх створення.

На сучасному етапі одна з великих проблем викладання української мови в тому, що не сформульовані точні стандарти, експліцитні вимоги: ніхто не знає, який рівень мовних знань повинен досягти громадянин України, для якого рідною є угорська мова і який вперше переступає поріг школи, ще не розмовляючи українською, під час завершення окремих освітніх рівнів. З іноземної мова держава на основі «Загальноєвропейських Рекомендацій з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання» [англ.: Common European Framework of Reference for Languages: Learning, Teaching, Assessment] чітко визначає, яких результатів і яких мовних знань вона очікує наприкінці 4-го, 9-го і 11-го класів. А з української мови такі стандарти не сформульовані.

Якомога швидше необхідно визначити реальні цілі і на основі системи критеріїв «Загальноєвропейських Рекомендацій з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання» визначити очікувані рівні мовних знань при закінченні кожного рівня освіти. Неможливо організувати ефективного вивчення мови без точного формулювання цілей та стандартів, які описуватимуть, що має знати не україномовна дитина з української мови. Адже зараз ми фактично маємо очікування таких знань на рівні рідної мови, що є неприйнятним з фахової, ірреальним та неможливим з практичної точки зору.

Важливо, щоб були сформульовані диференційовані цілі: від дитини, для якої рідною є угорська мова, вимоги щодо рівня мовних знань не можуть бути тотожні з вимогами, які існують у школах з українською мовою навчання (тобто знання мови на рівні рідної), такі вимоги не можуть бути однаковими навіть з державними стандартами, передбаченими для дітей, для яких рідною є російська мова.

Українська держава насамперед повинна забезпечити усі умови, необхідні для результативного та ефективного вивчення державної мови: спеціально підготовлені двомовні педагоги-фахівці; реалістична система вимог і стандартів, що базується на принципах сучасної лінгвопедагогіки; сучасні навчальні плани, що базуються на таких стандартах; нові підручники, посібники для вчителів, шкільні словники, робочі зошити, аудіоматеріали, унаочнення тощо, що відбивають новий світогляд. Це вимагає багаторічної ретельної професійної роботи, до якої треба приступати вже сьогодні, якщо мета держави дійсно та, щоб представники нацменшин вивчили українську мову поруч, а не замість рідної мови.

Необхідно дати час, щоб нова філософія та нова методика викладання мови принесла результати: з часу, коли будуть наявні умови результативного навчання мови, потрібно чекати ще принаймні 5-10 років для того, щоб вони дали результати. Адже наразі таких умов нема.

І зрештою (і це дуже важливо): і надалі необхідно залишити право вільного вибору мови навчання.

Якщо існуватимуть належні умови для вивчення державної мови в закарпатських школах з угорською мовою навчання, тоді через певний час (кілька років) вони дадуть відчутні результати: рівень знання української мови серед угорських дітей буде однозначно вищим. Однак не можна позбавляти батьків існуючого сьогодні і закріпленого в українському законодавстві права обирати, у школу з якою мовою навчання записувати дитину.

Сьогодні на Закарпатті батьки можуть вільно обирати, куди віддати дитину: до української, угорської, румунської чи російської школи. І вони користуються цією можливістю. Багато угорців записують дітей до школи з українською мовою навчання, так само і чимало українських мам і тат віддають дітей до школи з угорською мовою навчання. Але при цьому переважна більшість батьків – як українців, так і угорців – обирають навчання рідною мовою. Цю можливість вибору і право на вибір необхідно забезпечити й надалі. Поруч з цією можливістю (але не замість неї) можуть створити й таку можливість, щоб в окремих освітніх закладах навчання відбувалося двома або більше мовами.

Запровадження двомовної освіти може відбутися виключно і лише тоді, якщо для цього наявні необхідні матеріальні і кадрові умови, інакше така освіта матиме такий самий низький ступінь ефективності, як і викладання державної мови на Закарпатті протягом попередніх 25 років.

Важливо й те, щоб двомовна освіта на Закарпатті існувала лише як одна з можливостей вибору мови навчання, а паралельно залишалася й можливість обрання батьками такої школи, де навчання проходитиме угорською мовою, а державну мову викладатимуть добре підготовлені педагоги, спираючись на сучасні навчальні плани і підручники та використовуючи найновішу методику.

Те, що метою є не насильна асиміляція нацменшин, серед них і закарпатських угорців, а сприяння їх суспільній інтеграції ВР має довести, внісши зміни до статті 7 Закону «Про освіту». Завдяки такому кроку відновиться довіра між сторонами і відкриється шлях до подальших переговорів.

Покращити рівень викладання державної мови, збільшити перехідний період для запровадження нового Закону «Про освіту», внести зміни до статті 7 цього Закону рекомендувала Україні й Венеціанська комісія, опублікувавши свій офіційний вердикт 11 грудня 2017 року. Міжнародна інституція вважає, що Київ повинен продовжити діалог з представниками нацменшин[1]. Метою цієї публікації є узагальнити, як закарпатські угорці бачать сучасне і майбутнє у сфері мовної освіти на Закарпатті, та стати базою для подальших професійних консультацій за цією темою.

Для того, щоб викладання української мови як державної (другої мови) в закарпатських ЗОШ з угорською мовою навчання було ефективним і результативним, а також щоб вивчити українську мову мали шанс і ті, хто вже не бере участі у системі державної освіти, необхідно виконати такі дуже важливі кроки:

• Розробка і видання (у друкованому та цифровому вигляді, з доступом в Інтернеті) українсько-угорського, угорсько-українського (академічного) великого словника.
• Розробка української функціональної описової граматики угорською і українською мовами.
• Розробка угорської функціональної описової граматики українською і угорською мовами.
• Розробка українсько-угорської порівняльної граматики українською й угорською мовами.
• Розробка Державного стандарту з української як другої мови для всіх освітніх рівнів (початкова освіта, базова середня освіта, загальна середня освіта) для громадян України, для яких рідною є угорська мова, на базі Загальноєвропейських Рекомендацій з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання [англ.: Common European Framework of Reference for Languages: Learning, Teaching, Assessment][2].
• На основі згаданого Державного стандарту розробка навчальної програми.
• З метою створення умов для диференційованої мовної освіти необхідно на основі типового навчального плану розробити 3 альтернативні (місцеві) навчальні програми:

1. a) для шкіл, що знаходяться в угорськомовному середовищі,
2. b) для шкіл, що функціонують у змішаному мовному середовищі,
3. c) для шкіл, що знаходяться в україномовному середовищі.

• На базі навчальних програм розробити по 3 пакети підручників до усіх трьох альтернативних навчальних програм (для 1–4 класів, для 5–9 класів і для 10–12 класів).
• До підручників підготувати і видати вчительські довідники, робочі зошити, наочні матеріали, освітні допоміжні матеріали (серед них: аудіоматеріали), шкільні словники (у друкованому та цифровому вигляді, з можливістю встановлення на планшети і смартфони).
• Розробка пакету навчальних он-лайн програм: українська мова для угорців (початковий і середній рівні).
• Підвищення кваліфікації (стажування) педагогів, які викладають у школах з угорською мовою навчання:

1. a) в Угорщині, із залученням кафедр славістики Наукового університету ім. Лоранда Етвеша (ELTE), Сегедського наукового університету і Ніредьгазького наукового університету в яких викладають українську мову як іноземну;
2. b) в Україні, на кафедрі української як іноземної Львівського національного університету ім. І.Франка,
3. c) на курсах Закарпатського інституту післядипломної педагогічної освіти,
4. d) у рамках Літньої академії ім. Келчеі, організованої Закарпатським угорськомовним педагогічним товариством.

• Підготовка і запуск педагогічної спеціальності «Вчитель української мови і літератури у школах з навчанням мовами національних меншин» в Ужгородському національному університеті та Закарпатському угорському інституті ім. Ф.Ракоці ІІ.
• Розробка такої системи мовних іспитів, які вимірюватимуть та оцінюватимуть рівень мовних знань випускників шкіл та дорослих на базі Загальноєвропейських Рекомендацій з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання [англ.: Common European Framework of Reference for Languages: Learning, Teaching, Assessment] за чотирма навичками володіння мовою (розуміння на слух, усне мовлення, читання і письмо).
• Розробка комп’ютерної навчальної он-лайн програми «українська як друга мова/іноземна мова», що базується на угорській мові.
• Розробка навчального мобільного додатку «українська як друга мова/іноземна мова», що базується на угорській мові, для смартфонів, планшетів.
• Шкільну мовну освіту не можна починати з нуля: вона має базуватися на дошкільній мовній освіті. Але для того, щоб – як це і передбачено законодавством України – школа могла будувати свою роботу на дошкільній освіті, необхідно розробити вимоги, програми для початкового – дошкільного – етапу мовної освіти та забезпечити для цього необхідні фахові, матеріально-технічні та кадрові умовиб але не замість рідної мови а як урок.

У фаховій роботі з угорської сторони можуть взяти участь спеціалісти Міністерства людських ресурсів Угорщини (EMMI), Інституту мовознавства Академії наук Угорщини, Наукового університету ім. Лоранда Етвеша, кафедр славістики Сегедського наукового університету та Ніредьгазького університету, докторантури мовознавства Паннонського університету, а з української сторони – установи Міністерства освіти і науки України, фахівці Ужгородського національного університету, Львівського національного університету ім. І.Франка, Закарпатського угорського інституту ім. Ф.Ракоці ІІ та Закарпатського угорськомовного педагогічного університету (список у разі потреби та подальших узгоджень може змінюватися, розширюватися, доповнюватися).

Закон України «Про освіту» дає сьогодні історичний шанс кардинально змінити, зробити більш ефективною та сучасною мовну освіту на Закарпатті. Але для цього потрібен час. Програму можна реалізувати принаймні за 5-річний, але все ж таки більш ймовірним видається термін у 10 років. Відповідно до рекомендацій Венеціанської комісії потрібно забезпечити довший перехідний період, щоб реалізувати окреслену вище програму, а ще необхідно надати додатковий період впровадження, щоб програма принесла результати і на практиці.

Для успішної мовної освіти необхідні хороші умови. Однак наразі таких умов нема. Потрібно проаналізувати, чи виділені (і які) в уже прийнятому державному бюджеті на 2018 рік джерела, щоб розробити новий державний типовий навчальний план з української мови, на основі якого держава має видати багато (з першого по дванадцятий класи) нових підручників, а паралельно навчити педагогів використовувати нову методику, новий світогляд. Якщо кошти для підвищення рівня викладання української мови, на реформу мовної освіти передбачено, тоді їх треба спрямувати на реалізацію окресленої вище програми.

Поряд з реформою української як державної мови (другої мови) значну увагу потрібно приділити і викладанню рідної мови (угорської). Осучаснення освіти рідною мовою, посилення викладання угорської як рідної мови є незамінною умовою реформи мовної освіти.

У ХХІ столітті поряд із викладанням державної мови та рідної мови акцентують і на модернізації викладання іноземних мов, зокрема світової мови – англійської. Неприпустимо, щоб у школах з навчанням мовами нацменшин викладанню іноземних мови приділялося менше уваги чи виділялася менша кількість годин, ніж у школах з українською мовою навчання.

Для викладання іноземної мови так само треба створити необхідні кадрові та матеріально-технічні умови, як і для викладання української та рідної мов.

Окреслена вище фахова програма може бути реалізована за співпраці української та угорської сторін, із залученням закарпатських українських і угорських фахівців та практикуючих педагогів так, щоб для вирішення окремих часткових завдань створювалися невеликі робочі групи, а всю програму щоб поєднувала та керувала нею головуюча група фахівців (3-5 членів). До неї входитимуть представники освітніх міністерств України та Угорщини, а також представники закарпатських угорців.

Для фінансування фахової роботи необхідно насамперед передбачити фінансування з українського держбюджету. Ці кошти можна доповнити цільовими підтримками з Угорщини. За можливості варто залучати грантові кошти з України, Угорщини чи з міжнародних грантів. Програма довгострокова, гарантії її фінансування на весь період роботи ще до запуску самої програми повинне взяти на себе Міністерство освіти й науки України.

Розроблена у Науково-дослідному центрі ім. Антала Годинки при Закарпатському угорському інституті ім. Ф.Ракоці II. під керівництвом  мовознавства, доктора наук Степан Черничко і яку затверджують представники угорської громади Закарпаття

Берегово, 9 липня 2018 року

Брензович В.І

голова Громадської організації

«Товариство угорської культури  Закарпаття»

Зубанич Л.Л.

голова Демократичної спілки угорців України

Орос І.І.

головаа Закарпатського угорськомовного педагогічного товариства

Ця стаття також доступна наступними мовами
• Magyar