Ільдіко Орос отримала престижну відзнаку

Рада з питань людської гідності нагородила президента Закарпатського угорського інституту імені Ференца Ракоці ІІ (ЗУІ ім.Ф. Ракоці ІІ) Ільдіко Орос медаллю «За людську гідність». Голова Закарпатського угорськомовного педагогічного товариства отримала нагороду за видатну громадську діяльність та мужню позицію щодо збереження угорської ідентичності. Церемонія вручення медалі відбулася 16 листопада в Будапешті.

Присутніх привітав голова Ради з питань людської гідності Золтан Ломніці, який у своїй промові зазначив, що поміж усіх угорських національних меншин, що проживають поза межами Угорщини, на долю представників угорської національної меншини Закарпаття випало найбільше випробування.

«Саме тому роль Ільдіко Орос у боротьбі, яку вона вела впродовж останніх десятиліть, заслуговує на особливу увагу»,

– наголосив Золтан Ломніці.

Той факт, що угорський етнос на Закарпатті існує і надалі, – справжнє диво, важливу роль у цьому відіграє те, що Ільдіко Орос уже на ранньому етапі долучився до реалізації тих завдань, які стали ключовими у забезпеченні належних умов для збереження угорського етносу впродовж століть.

«Не я єдина закарпатка, якій випало за честь отримати цю нагороду цього року»,

– розпочала свою промову Ільдіко Орос. На її думу, кожен представник угорської громади, який за останні 10 років із гідністю проходять випробовування, які випали на їхню долю, мав би отримати таку відзнаку. Угорці гідно трималися, коли вулицями Берегова та Ужгорода ходили молоді люди в солдатській формі, з прикритими обличчями, вигукуючи: «Угорців – на смерть!» або «Пам’ятай, чужинце, це – українська земля!». Нагороди заслуговують і ті, хто не залишили батьківщину через незнання державної мови, а також ті, хто отримував смс-повідомлення із закликами збирати речі й покидати Закарпаття або ті, чия професійна діяльність навіть і не розпочалася через те, що вони не змогли скласти випускні іспити на мінімальний бал, який дав би їм змогу продовжити навчання на батьківщині.

Всупереч всім подіям, представники угорської меншини дали прихисток внутрішньопереміщених осіб, власним коштом забезпечували продуктами харчування та іншими речами українські сім’ї, які тікали від війни до Угорщини, і навіть надавали перекладацькі послуги в разі потреби.

«Навіть тоді здатні були вистояти, що сім’я переселенців, яких прихистили в себе, висловила своє невдоволення тим, що при них розмовляють угорською, але були й випадки, коли угорцям робили зауваження, що за 30 років вони могли б краще вивчити українську»,

– звернула увагу Ільдіко Орос.

Попри всі труднощі, ці люди не вийшли на вулицю і не почали протестувати, кидати гранати чи підривати штаби, проте вірять, що настане час, коли в країні, яка серйозно налаштована стати частиною Європейського Союзу, усі зможуть користуватися своїми законними правами нарівні з усіма.

Ці люди й досі знаходяться вдома, якнайкраще виконуючи свою роботу.

«Я приймаю цю нагороду від їхнього імені і визнаю її їхньою заслугою»,

– підсумувала лауреатка.

Останнім акордом заходу стало виконання членом Європейської академії мистецтв і наук Лайошем Каті Горватом уривка з його власної композиції «Молитва за мир».

Медаллю «За людську гідність», заснованою Радою з питань людської гідності, були нагороджені, зокрема, Каталін Каріко, о. Імре Козма, Марія Теревчік, Шандор Каняді, Анна Йокаї та о. Чаба Бейте. Минулого року цю престижну нагороду отримав голова Товариства угорської культури Закарпаття Василь Брензович.

Ця стаття також доступна наступними мовами:
• Magyar