Історія спокути єдиного гріха на Закарпатті: за те, що залишилися угорцями – Презентували збірник наукових робіт «Боротьба за виживання. Угорці Закарпаття (1944-2022)»

«У 1944 році кожен десятий угорець Закарпаття відчув на собі смак терору та майже кожен другий потерпав від залякувань до такого ступеня, що радянська влада цілком обґрунтовано вважала, що угорці ніколи не зможуть встати на ноги», – пролунало на презентації збірника наукових робіт «Боротьба за виживання. Угорці Закарпаття (1944-2022)», яка дає разючу відповідь на тогочасні уявлення радянського керівництва. – пише портал «pestisracok.hu».

Англомовна версія видання побачила світ у листопаді минулого року, аби, спираючись на фахові видання та історичні факти, представити європейській та світовій спільноті історію блукання угорців Закарпаття. Однак як з’ясувалося, історія розвитку угорської спільноти та її долі відносно мало відома угорськомовним читачам. Як зазначалося на пресконференції з нагоди презентації угорськомовної версії збірника, спершу угорську спільноту Закарпаття з 1919 по 1944 роки хотіли асимілювати з чехословацькою, з 1944 по 1991 роки – з радянською, а з 1991 року влада намагається українізувати угорську громаду, та попри це, угорці Закарпаття були й залишаються відданими «своїй рідній мові, культурі традиціям, попри численні залякування, вигнання, втрату своїх законних прав, та насамперед намагаються зберегти та передати любов до рідної землі майбутньому поколінню».

15 листопада минулого року за організації депутатки Європарламенту Андреї Бочкор та за підтримки офісу «HUNINEU» відбулася презентація англомовної версії збірки «Struggle for Survival. The Transcarpathian Hungarians (1944–2022)» («Боротьба за виживання. Угорці Закарпаття (1944-2022)»). Автори мали на меті у доступній для міжнародної аудиторії, але водночас науково обґрунтованій формі висвітлити найважливіші та найбуремніші етапи історії боротьби закарпатських угорців за виживання та збереження самоідентичності, політичні, мовні та освітні права. З огляду на актуальність теми серед угорської громадськості в п’ятницю за сприяння Комітету національної пам’яті відбулася презентація перекладу видання на угорську мову.

ЗАРАДИ ТОГО, АБИ ЄВРОПЕЙСЬКА СПІЛЬНОТА ПІЗНАЛА ТА РОЗУМІЛА УГОРЦІВ ЗАКАРПАТТЯ

У своєму виступі голова Комітету національної пам’яті Рейка Фельдваріней Кішш нагадала: англійський варіант збірника побачив світ за ініціативи президента Європейської платформи пам’яті та сумління Жолта Сіладі, який підтримав ініціативу авторів та вважає доцільним донести до європейської громадськості історію угорської громади Закарпаття у 20-21 століттях, повсякденну боротьбу угорської меншини Закарпаття за збереження своєї національної ідентичності, систему угорськомовної освіти, права на використання мови, а також життя угорців Закарпаття загалом. Втілити задум у життя зголосився Комітет національної пам’яті, заручившись підтримкою Європейської платформи пам’яті та сумління з центральним офісом у Брюсселі, яка ще на початку своєї діяльності поставила собі за мету зберегти та висвітлити історію боротьби з режимами диктатури, що панували у 20-му столітті, та гідно вшанувати пам’ять про жертв, які постраждали внаслідок такої політики. Тим часом співробітникам берегівського інституту, яких запросили долучитися до підготовки цього видання, вдалося зібрали чималу кількість наукових матеріалів, які заслуговують на увагу громадськості.

Презентуючи видання, яке охоплює історію закарпатських угорців від 1944 року, Рейка Фельдваріней Кіш зауважила, що збірка висвітлює події, починаючи з 1944 року, її мета – показати, через скільки випробувань пройшла угорська громада під гнітом радянської імперії, однак автори не завершують розповідь про долю угорської громади Закарпаття 1991 роком, а розкривають події останніх 30 років, охоплюють період від розпаду радянської імперії до незалежної державності України, показуючи життя і боротьбу угорської спільноти. Голова Комітету національної пам’яті не оминула увагою і той факт, що всі автори, усі дослідження мають стосунок до Закарпатського угорського інституту імені Ференца Ракоці ІІ, що функціонує в Берегові, – одного з головного, якщо не найважливішого навчального закладу угорської інтелектуальної та академічної спільноти Закарпаття.

«Це свідчить про те, що поміж угорцями Закарпаття є представники фахової та громадської еліти, котрі мають належний рівень ерудиції, аби підготувати видання, яке стане надбанням як угорського, так і європейського суспільства»,

– наголосила вона.

ГЕОПОЛІТИЧНІ ІНТЕРЕСИ – ЗНОВ НА ЛІНІЇ ЗІТКНЕННЯ

На презентації видання депутатка Європарламенту від партії «ФІДЕС» Андрея Бочкор наголосила, що минуло понад сто років відтоді, як Тріанонський мирний договір переписав історію та змінив географічні межі проживання угорців Закарпаття, і відтоді угорська громада почала розплачуватися за свій єдиний гріх – за те, що народилися угорцями. Спершу угорську спільноту Закарпаття з 1919 по 1944 роки хотіли асимілювати із чехословацькою, з 1944 по 1991 роки – з радянською, а з 1991 року влада намагається українізувати угорську громаду, та попри це, як зазначила депутатка ЄП,

«угорці Закарпаття були й залишаються відданими «своїй рідній мові, культурі традиціям, попри численні залякування, вигнання, втрату своїх законних прав, та перш за все намагаються зберегти й передати любов до рідної землі майбутньому поколінню».

Ділячись своїми думками про збірку наукових праць, Андреа Бочкор зауважила, що 1944 рік прийнято вважати найважчим в історії розвитку закарпатських угорців, та не варто забувати, що з 2022 року війна знову стала частиною повсякденного життя громади, що ще більше ускладнило боротьбу за виживання, в якій, окрім віри в Бога, посильну підтримку дає згуртованість усієї угорської нації.

«Ми, угорці Закарпаття, знову опинилися на лінії зіткнення геополітичних інтересів, і знову стали вимушеними героями історичних подій. Ми ведемо боротьбу за своє виживання і за свої права, яких нас позбавили одним легким рухом руки ще у 2017 році, а тепер кидають назад, як милостиню, крихтами, керуючись власними інтересами і чекаючи, що ми радісно аплодуватимемо і будемо вдячні за милість»,

– наголосила вона, підкресливши, що, попри всі ці чинники, угорці Закарпаття залишаються вірними Україні, приносячи себе в жертву заради незалежності країни, навіть тоді, коли до них ставляться, як до громадян другого сорту.

«Хоча на календарі 2024 рік, нинішні події нагадують ситуацію 80-річної давнини. Людей беруть на облік, стежать, залякують, чоловіків силою мобілізують, сім’ї розпадаються, жінки вкотре змушені виконувати роль глави сім’ї, виховувати дітей та доглядати за людьми похилого віку, боротися за місце під сонцем щодня. Наші села й міста поступово вимирають, змінюється загальне уявлення про регіон, та все ж таки маємо надію, що це лише перехідний період, і життя потроху повернеться до звичного русла»

– охарактеризувала ситуацію Адрея Бочкор, висловлюючи сподівання, що незабаром світ побачить ще один збірник, який розповідає про плани угорської спільноти Закарпаття.

УГОРСЬКА СПІЛЬНОТА НАМАГАЄТЬСЯ СКОРИСТАТИСЯ УСІМА МОЖЛИВОСТЯМИ НАПЕРЕКІР УТИСКАМ

Голова Товариства угорської культури Закарпаття, рецензент книги Василь Брензович у вступному слові зазначив, що видання відображає здобутки закарпатських угорців за останні 30 років, адже автори книги уособлюють одразу кілька поколінь закарпатських інтелектуалів. На його думку, дослідження періоду 1944-2022 років також має велику цінність, оскільки охоплює період від початку Другої світової війни до нинішнього воєнного конфлікту, детально висвітлюючи період, коли на Закарпатті панував мирний час. З огляду на всі ці моменти, Брензович називає парадоксальним, що, озираючись на цей надзвичайно складний період, який угорці Закарпаття переживали у складних обставинах після Другої світової війни, його можна назвати «щасливим мирним часом».

«З того часу відбулися зміни, оцінити масштаби впливу на долю, сьогодення і майбутнє закарпатських угорців яких ми поки що не можемо, але можемо припустити, що вони негативно вплинуть на життя представників угорської національної меншини Закарпаття»,

– заявив очільник ТУКЗ. Коментуючи появу видання, Василь Брензович зазначив, що в ньому представлено долю «вимушеної спільноти», яка до 1919 року фактично не існувала в такому вигляді.

«Це також свідчить про те, що угорці Закарпаття борються за виживання за будь-яких обставин. В якій би країні їм не довелося жити, яка б система влади не панувала в країні, для громади завжди було важливим зберегти угорську мову, культуру, систему угорської освіти та церковні округи»,

– звернув увагу він, додаючи: збірка описує факти, за яких угорська меншина намагалася скористатися будь-якою можливістю, відтак наполегливістю угорців свої двері відкрили школи з угорською мовою навчання після смерті Сталіна, а пізніше, у період правління Брежнєва, писалися петиції, у яких формулювалися вимоги угорської меншини.

«У 1944 році кожен десятий угорець Закарпаття відчув на собі смак терору та майже кожен другий потерпав від залякувань до такого ступеня, що радянська влада цілком обґрунтовано вважала, що угорці ніколи не зможуть встати на ноги, проте в 1989 році угорцям вдалося заснувати першу незалежну організацію в Україні недержавної форми власності – Товариство угорської культури Закарпаття, яка безперервно функціонує і донині»,

– наголосив Брензович.

АНАЛІЗ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УГОРЩИНИ

Голова Комітету з питань закордонних справ Державних Зборів Угорщини Жолт Неймет зазначив, що в збірнику прослідковується ланцюг поколінь, які впродовж багатьох років докладали чимало зусиль, аби захистити права національних меншин. За його словами, видання є своєрідним аналізом національної політики Угорщини загалом. Високопосадовець закликав кожен регіон написати свою власну історію. Голова Комісії також зауважив:

«…ми неухильно засуджуємо російську військову агресію проти України і надалі. Але доти, поки гучна зброя політичної самооборони не буде вирвана з рук російського президента Путіна, найпотужніший, можна сказати, ядерний інструмент залишиться в його руках. І все тут залежить лише від України. Чи здатна вона вирвати цю зброю з рук Путіна».

«A Küzdelem a megmaradásért. A kárpátaljai magyar közösség (1944–2022)» – угорськомовний варіант збірника наукових праць «Struggle for Survival. The Transcarpathian Hungarians (1944–2022)» («Боротьба за виживання. Угорці Закарпаття (1944-2022)»), що вийшла друком у 2022 році за підтримки Комітету національної пам’яті. Її авторами стали Єлизавета Молнар Д. Наталія Вароді, Кароліна Дорчі та Степан Черничко, а рецензію до нього написав Василь Брензович.

Ця стаття також доступна наступними мовами
• Magyar