Ким ми можемо пишатися… Інтерв’ю з Діаною Кекеші- Болдог

Прагнення до краси – річ не нова, тому багато прикладів навіть у давнину. Сьогодні важко уявити життя без салонів краси та професіоналів, які в них працюють. І ми не просто відвідуємо їх через деякі гучні приводи, а для того, щоб забезпечити доглянутий вигляд і з’являємося хоча б раз на місяць.

Діана Болдог -Кекеші народилася в Новому Селі. Вона поглинала свої знання на факультеті історії та англійської мови в інституті Ракоці, а потім обрала професію перукаря. Сьогодні вона створює гарні зачіски, а також викладає англійську мову та красу в приватному закладі «Закарпатський угорський ліцей з угорською мовою навчання». Ми з нею поговорили про плани та бачення майбутнього.

– Розкажіть про себе. Де народилася, що вивчала?

– Я народилася в Новому Селі другою дитиною у змішаному шлюбі. Мій батько угорець, мати українка. Моя мама ще до мого народження добре вивчила угорську, тому моє знання української мови не на рівні рідної. У мене було гарне дитинство. Багато вражень пов’язано з Тисою. Влітку на вихідних там залишалася малеча села, тож ми, діти, разом купалися та гралися. Мій дідусь жив в Угорщині, тож тато часто приходив додому після роботи і казав мамі збиратися, бо ми їхали. Це хороші спогади. Я закінчила початкову школу в Новому Селі. Я багато в чому завдячую своєму класному керівнику Марії Маргітич, ​​чудовому вчителю та людині. Середню освіту я здобула у Виноградівській загальноосвітній школі I-III ступенів №3 імені Жігмонда Перені, а потім обрала інститут Ракоці.

– Чому ви обрали саме інститут Ракоці?

– У нашому інституті я вивчала англійську мову та історію. Англійська була насправді ідеєю мого батька, тому що я дуже хотіла вивчати історію. Дуже важко було здавати ці два предмети одночасно, а також багато іспитів і звітів – тоді я не думала, що все це буде таким прекрасним спогадом. У той же час мене прийняли до Ужгородського національного університету на спеціальність англійська мова, але я вирішила вступити до інституту. Мені було комфортніше навчатися в угорському закладі.

– Як минули студентські роки? У вас є студентський досвід, яким ви хотіли б поділитися?

– Студентські роки були сповнені навчанням. Було багато успіхів і невдач. У мене були жорсткі, суворі вчителі, але я з любов’ю думаю як про позитивне, так і про негативне. Ви вчитеся з усього. Найкраще, що я люблю згадувати, це мої одногрупники. Як ми трималися один одного перед іспитом чи звітом. Ми дуже любили один одного, допомагали один одному. Незважаючи на те, що життя відкинуло багатьох моїх дорогих друзів далеко, ми досі підтримуємо зв’язок.

– Що сталося після інституту?

– Після інституту, оскільки в нього забрали ліцензію, я ще рік навчалася в Ужгородському національному університеті, щоб отримати ступінь спеціаліста з англійської мови. Потім я вийшла заміж у Пийтерфолво. Я розпочала свою вчительську кар’єру в місцевій загальноосвітній школі імені Ференца Келчеі, де я була учителем англійської мови та історії. Тим часом у мене народилися діти, я пішла в декретну відпустку, як зазвичай роблять працівниці. Моїй першій доньці було два роки, коли я пішла на курси перукарів і вивчила ази. Тоді я почала робити зачіски членам своєї родини.

– Чому ви обрали перукарську справу?

– У мене завжди було бажання бути перукарем. Ще в дитинстві я багато разів стригла волосся, на «задоволення» мами. Мені подобається вміти творити. Я сприймаю перукарську справу як мистецтво, тому що тут відбувається творча робота. З чогось треба щось робити. Бувають випадки, коли я можу зробити з 10 сантиметрів волосся, довге волосся за пару годин. Бувають випадки, коли тьмяне, потерте волосся перетворюється на блискуче, доглянуте, що радує і мене, і гостя. У цій професії потрібна скромність, треба любити людей.

Я брала участь у кількох курсах в Ужгороді, Берегові та кількох містах Угорщини, а також завершила однорічний он-лайн курс російською, де мені доводилося щотижня надсилати фотографії готових робіт, які оцінювалися наживо. Ця галузь дуже швидко розвивається з великою кількістю інновацій, за якими потрібно встигати. Я працюю перукарем 11 років з більшими чи меншими перервами, і досі люблю це заняття.

— Що ви почували спочатку?

– Чоловік створив для мене вдома салон, і я почала там працювати. Він один підтримував цю подорож на початку. Старші люди дивилися на професію трохи зверхньо, ​​що для мене було трохи боляче, тому що, я вважаю, ми повинні поважати професію один одного, якою б вона не була. На самому початку я була схвильована, часто недостатньо впевнена, як зазвичай новачок.

– Що вас можуть попросити гості?

– Я жіночий перукар, що ви можете попросити – це стрижки, фарбування, освітлення, сушіння, випрямлення, зачіски та різні процедури для покращення структури волосся, які дійсно допомагають. Мода змінюється з року в рік, але треба сказати, що не всім подобається нинішня тенденція. Звичайно, мода впливає на кожного, але те, що від мене вимагають, залежить від людини. На даний момент стрижка «метелик» є дуже модною, чубчик менш домінуючий, порівняно з попередніми роками, лоб більш помітний, а зачіски боб, створені за допомогою Sasoon, дуже модні, а також техніки освітлення, які були популярні протягом років.

– Чи була у вас улюблена зачіска?

– Звичайно, у мене була улюблена, який я зробила для нареченої». Крім того, були зачіски, які викликали труднощі, наприклад, коли хотіли домогтися рівномірного світлого кольору з дуже різноманітного, дуже фрагментованого волосся. Але, слава Богу, я успішно долала усі перешкоди.

– Окрім створення зачісок, цього року ви також викладаєте англійську мову та мистецтво краси в приватному закладі «Закарпатський угорський ліцей з угорською мовою навчання».

– Мені завжди подобалося викладати, я люблю студентів, тому це було недалеко від мене. Була можливість, я подала заявку і в мене вийшло, мене взяли на роботу. Я хочу передати все, що знаю. Коли є мистецька освіта, я помічаю, що пам’ятаю речі зі своїх вправ і власного досвіду. Наприклад, що кожен рухається у своєму власному темпі, вони не будуть критикувати інших перукарів, тому що це їх кваліфікує, вони будуть точними у своїй професії, вони постійно вдосконалюватимуться. Цією професією можна займатися лише з любов’ю.

– Розповіште мені, про свою родину. У вас є час відпочити на роботі?

– Я заміжня 15 років. З ласки Божої я мама трьох дітей. У мене дві доньки і маленький син. Є час відпочити, тому що мій чоловік дуже вміло це організовує. Коли ми їдемо у відпустку чи подорож, то робимо це активно.

– Які плани на майбутнє?

– Якщо дасть Бог, я хочу виховати своїх дітей у вірі та здоров’ї». Постійно розвиватися та передавати свої знання. Жити в мирі.

– Чим ви завдячуєте інституту Ракоці?

– Я можу завдячити інституту за розширення мого кругозору та почуття ідентичності в той час. Я вдячна своїм колишнім вчителям за їх численні слушні поради та докори. Вони не тільки навчали нас, а й виховували. Я вдячна за те, що мене навчили ті, хто заснував інститут і роботою всього серця яких є збереження угорської меншини.

Аніта Курмай

Ця стаття також доступна наступними мовами:
• Magyar