Помер Бовді Адальберт, колишній викладач нашого інституту

Бовді Адальберт (02. 08. 1935 с. Палло – 07. 03. 2023, Дебрецен) закінчив початкову школу у рідному селі, потім продовжив навчання в Ужгороді. За його словами,  тоді він не знав на українській мові більше  десяти слів.

Проте,  з математики не мав  конкурентів. А всі мовні труднощі пізніше  зміг подолати.

Після закінчення школи вступив до Ужгородського державного університету, де займався зображенням скінчених груп під супроводом Бермана Самуїла.

На другому курсі почав працювати, а на третьому – почав публікувати у виданні Академії наук УССК.

З 1958 року навчався в  Московському університеті імені Ломоносова  та брав участь у програмі Гагаріна, в рамках якої проводив дослідження у найпрестижнішому вищому навчальному закладі країни під супроводом професора Куроша Олександра, який був провідним дослідником алгебри  у Радянському Союзі. Бовді Адальберт отримав диплом за рівнем успішності «надзвичайно похвально», завдяки якому отримав можливість у цьому ж закладі потрапити до не надто чисельної касти  аспірантів.

Після захисту кандидатської дисертації повернувся до Ужгородського державного університету.

У 1988 році Бовді Адальберт у Санкт-Петербурзькому державному університеті захистив роботу під назвою «Унітарність мультиплікативної групи цілісного групового кільця»,  завдяки чому став першим та єдиним угорським професором-алгебраїстом.

З вересня 1991 року працював у Дебреценському університеті імені Лайоша Кошута. У 1993 році Науково-кваліфікаційна комісія  Угорської Академії наук визнала його науковий ступінь. З 2007 до  2020 року очолював кафедру математики та інформатики  Закарпатського угорського інституту імені Ференца Ракоці ІІ.

Бовді Адальберт зробив великий внесок у розвиток математичної освіти на Закарпатті. Зокрема, студенти першого та другого курсу навчаються з підручників, автором яких є Бовді Адальберт. Автором розроблено книгу згідно навчальних планів вищих учбових закладів України та відповідно до вимог навчання угорською мовою.

Протягом життя мав за честь отримати численні премії та нагороди. Проте,  вони не мали для нього великого значення. Нерідко, з вуст професора лунало те, що найважливішим для людини є її  знання, а не нагороди.

Результатом його наукової діяльності є 85 статей і 7 книг, а також зареєстровано 550 посилань на його публікаї. Під його супроводом 13 учнів здобули  науковий ступінь.

Висловлюємо щирі співчуття родині та вічну пам’ять  Адальберту Адальбертовичу!

Ця стаття також доступна наступними мовами
• Magyar