Студентська мистецька виставка в ЗУІ ім. Ференца Ракоці ІІ

На виставці «забутих творів» бажаючі могли ознайомитися з роботами, які були створені під час навчання на курсах Кафедри педагогіки та психології інституту.

Візуальне виховання є важливою частиною дошкільної та початкової освіти; незалежно від назви предмета чи діяльності в розкладі чи програми розвитку: малювання, мистецтво, візуальна культура, розвиток графічних, живописних і скульптурних навичок, а також розвиток мистецького розуміння та виховання, направлене на сприймання, є завданнями всіх вчителів, які беруть участь в освітньому процесі.

Готуючись до цієї роботи, більшість здобувають ці базові знання в стінах інституту, які в подальшому використовують передусім у дошкільних навчальних закладах та школах Закарпаття. З принципом: «Той, хто вміє – робить, а хто не вміє – вчить інших» – ми не згодні, ми говоримо: якщо ми чогось навчаємо, ми повинні це знати. Підкорення мистецьких вершин не може бути винятковою умовою, але, щоб хтось міг вільно володіти фарбою, олівцем чи глиною, потрібно пробратися крізь нескінченну кількість стилів, матеріалів і жанрів. На цьому пізнавальному шляху ми допомагаємо тим студентам, які обирають нас. Хоча за останні роки в Закарпатському угорському інституті імені Ференца Ракоці ІІ відбулося багато змін у предметних мережах, предмети змінювалися, їх викладання припинялося, однак є команда, яка підтримує згадану вище розробницьку роботу: викладачі Гогола Золтан, Копріва Аттіла, Кулін Агнеш, Куташі Чаба, Ковач Дєнді.

На виставці ми відібрали роботи, підготовлені для занять з графічного дизайну, cкульптуру, живопису, композиції та декоративно-ужиткового мистецтва. На виставкові стенди потрапили роботи, створені студентами, які навчалися в 2015-2022 роках.

Чому дані твори вважаються забутими? Багато студентів не беруть свої твори з собою, тому роботи, які залишилися після оцінювання, опиняються на полицях складів спеціалізованих аудиторій. Ми доповнили експозиційний матеріал роботами, створеними під час коронавірусу та війни. Оскільки творчий процес не може зупинятися за допомогою програми «Paint» об’єкти замість пензля створювалися клацанням миші. Завантажені в «Google Classroom» ці роботи існували лише як набір даних у цифровому просторі. Ми намагалися зазначити якомога більше імен, але з часом підписи на паперах тьмяніли, а наші спогади зникали. Саме на це ми посилаємось виразом «невідомий художник» на плакатах, оскільки через 5 років ми не можемо встановити, хто ховається, наприклад під псевдонімом B.A., вже не говорячи про ті роботи, які залишилися непідписаними їх творцями. Незважаючи на це, кожна готова робота свідчить про те, що навчатися творячи – це просто хороша справа.

КУЛІН АГНЕШ
(викладач Закарпатського угорського інституту імені Ференца Ракоці ІІ.,
голова Товариства угорських митців Закарпаття образотворчого та прикладного мистецтва ім. Імре Ревеса)

Ця стаття також доступна наступними мовами:
• Magyar