Уповноважений з питань захисту державної мови розуміє угорців Закарпаття, але…

Закон є закон

«Україна створює усі умови для належного розвитку державної мови в Україні» – заявив нещодавно в Ужгороді на Всеукраїнському форумі щодо стану освіти уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь. Під час його виступу стало зрозуміло, що його заява не стосується Закарпаття.

Степан Черничко, ректор Закарпатського Угорського Інституту ім. Ференца Ракоці ІІ також взяв участь у форумі, де йому вдалося провести приватну розмову з уповноваженим із захисту державної мови. Ми запитали його про візит Тараса Кременя до Ужгорода.

– Про що говорив у своєму виступі уповноважений із захисту державної мови?

– Тарас Кремінь у своєму виступі пояснив, що Україна створює всі умови для належного розвитку державної мови в країні. Він підкреслив, що кожен громадянин, включаючи вчителів, зобов’язаний дотримуватись Закону про державну мову. Кремінь заявив, що станом на 1 липня 2021 року керівник кожного навчального закладу за законом зобов’язаний здобути сертифікат про іспит з державної мови в Україні, незалежно від того, чи це державний, муніципальний, комунальний, приватний заклад чи заклад, що належить фонду. Отже, керівник кожного освітнього закладу – навіть завідувач сільського дитячого садка – який зараз претендує на цю посаду або у якого закінчився термін дії договору, з 1 липня повинен скласти іспит з української мови.

– А як щодо керівників, які зараз на перебувають посаді?

–Ті, хто має чинний договір, не повинні складати цей іспит. Директори призначаються лише на п’ять років. Якщо у них закінчиться цей термін, або вони відкривають новий заклад і претендують на керівну посаду, їм уже доведеться складати іспит з мови, незалежно від того який це заклад, від дитячого садка до університету.

– Для них це чимале завдання…

– Коли уповноважений закінчив свій виступ, моє перше запитання полягало в тому, що якщо Україна дійсно зробила все можливе, щоб сприяти своїм громадянам у вивченні української мови, як можливо те, що:
Закарпаття, яке, як відомо, є областю України, не має єдиного центру, де можна скласти такий іспит. Вихователь сільського дитсадка, якщо претендує на керівну посаду, або сільський вчитель з маленької школи, якщо хоче бути керівником закладу, змушений їхати до Івано-Франківська чи Чернівців, щоб скласти цей іспит. Держава дає мізерну зарплату цим керівникам установ, які витрачають кілька днів і чимало грошей на поїздки та складання іспитів. Чи не ганьба для України, яка цього року святкує 30-річчя, що на Закарпатті не створено жодного екзаменаційного центру?
Уповноважений із захисту державної мови відповів, що такі центри мають створювати місцеві органи влади, що можна подати заявку до уповноваженого органу, створеного для цієї мети, таким чином навіть ми самі зможемо створити такий екзаменаційний центр.

– Були коли-небудь подібні спроби?

–Заявка надійшла від Закарпатської обласної бібліотеки, але технічне оснащення закладу не відповідало вимогам, оскільки вони не мають швидкісного підключення до Інтернету. Наголошую, що мова йде про обласну бібліотеку. В моїй інтерпретації це означає, що, на жаль, Україна не створила всіх умов для розвитку державної мови і продовжує доручати місцевим державним органам, органам місцевого самоврядування та кишеням громадян підтримку розвитку української мови, або відповідність умовам, які були визначені в Києві.

– І не тільки у випадку мовних екзаменаційних центрів…

– Керівник обласного департаменту освіти Мар’яна Марусинець запитала Тараса Кременя, чому, з того часу як в Україні проводиться незалежне оцінювання (з 2008 р.- ред.), Закарпаття завжди належало до Івано-Франківського центру.
Тож, так само як і у випадку екзаменаційного центру, на Закарпатті не було створено також жодного центру ЗНО. У чому причина? Нас звинувачують у сепаратизмі, і водночас нас відокремлюють. Невже ми тут не могли б створити центр ЗНО? Хіба тут немає фахівців, які змогли б зібрати ці тестові буклети та організувати оцінювання? Якщо так, то чому закарпатських педагогів масово викликають до Києва для складання, перекладу та вдосконалення тестів?
Відповідь Кременя полягала в тому, що це не його компетенція, він дбає про захист державної мови.

– Під час перерви на каву вам вдалося провести приватну розмову з уповноваженим. Про що йшлося в ній?

– Едіта Бабяк, голова управління освіти і культури Берегівської міської ради, запитала уповноваженого із захисту державної мови про погрозливі листи, які він надіслав до Берегівської громади, включаючи директорів шкіл та угорський інститут. У цих листах Кремінь звернув нашу увагу на той факт, що ми порушуємо закон. Наприклад, він вважає незаконним те, що на Різдвяному святі в 6-й школі міста Берегове пролунали пісні, привітання та промови угорською мовою. За його словами, права громадян, які не розмовляють угорською мовою, порушуються тим, що на записах святкування не було принаймні субтитрів державною мовою. Едіта Бабяк повідомила Тараса Кременя, що мова йде про особливий регіон, особливу громаду. Багато національних меншин живуть разом на Закарпатті. Тут цілком природно, що на своєму веб-сайті ми надаємо інформацію громадянам, батькам, установам різними мовами… Просто дивовижно притягувати нас до відповідальності за різдвяну виставу чи шкільне святкування, яке було проведене не українською мовою або не мало субтитрів українською. Зрештою, уявіть, що рано чи пізно може з’явитися скарга про те, що вчитель розмовляв з дитиною англійською на уроці англійської мови.

– Чи може ситуація настільки погіршитися?

–До абсурду, так, ми можемо зайти навіть так далеко. Ми припустили, що можна вважати, що ці святкування використовуються для відпрацювання угорської мови в школі з угорською мовою навчання, для ознайомлення з літературними та культурними цінностями угорського народу і жодним чином не проти державної мови . Не є нападом на Україну чи українську державу, що ми іноді організовуємо святкування угорською мовою. Тарас Кремінь підтримав нашу пропозицію та порадив, що її слід включити до статуту закладів, щоб освіта, тобто мова спілкування всередині закладу, могла бути угорською на додаток до української, оскільки з 2023 року не буде угорськомовних шкіл, тільки навчальні заклади, де є угорськомовні здобувачі освіти. У разі надходження подібної скарги можна сказати, що це частина позакласної роботи, пов’язаної з навчанням угорською мовою, і в межах якої практикується угорська мова.

– Які скарги були в уповноваженого стосовно інституту?

– У випадку інституту проблемою було те, що сторінка Facebook, якою керують студенти, створена лише угорською, української версії немає. Я повідомив уповноваженого, що, на відміну від багатьох українських чиновників, ми прочитали Закон про функціонування державної мови, в якому зазначено, що від установи можуть вимагати вести свою сторінку у Facebook державною мовою. Але сторінка, про яку йдеться, не є офіційною, а лише інформаційною платформою в соцмережі, якою керують групи студентів. Я також поінформував уповноваженого із захисту державної мови, що відповідно до закону, стаття, за якою установи, компанії та підприємства повинні вести свою веб-сторінку та Facebook українською, набуде чинності з 1 січня 2022 року, тобто навіть якщо ми дійсно цього хочемо, все одно ми ще не можемо порушити цю статтю закону. Тарас Кремінь запевнив нас, що як приватна особа він погоджується з нами, але якщо він отримає повідомлення від обурених громадян України через те, що їхні мовні права – принаймні так вони відчувають – порушуються, він буде змушений вжити заходів для розслідування цієї справи. Тож нам слід сприймати листи не як образу, а відповідати на них відповідно до положень закону.