Закарпаття у період між двома війнами опинилося в центрі уваги збірки про життя угорців Закарпаття

У головному офісі Комітету національної пам’яті відбулася презентація збірника наукових робіт «Боротьба за виживання. Угорці Закарпаття (1944-2022)», яка вперше побачила світ англійською мовою у 2022 році, – пише портал «Magyar Nemzet».

Голова Комітету з питань закордонних справ Державних Зборів Угорщини Жолт Неймет на презентації видання зазначив, що угорська національна меншина Закарпаття та її інтелігенція з покоління в покоління переймає естафету провідництва в справах, пов’язаних із ситуацією, що складається навколо угорської громади. За його словами, поява нової збірки є важливим кроком у цій професійно-політичній діяльності. Високопосадовець нагадав, що боротьба за виживання угорської громади на Закарпатті почалася не сьогодні.

«Завжди знаходилися ті, хто набрав сміливості та не відрікся своєї національної приналежності»,

– зауважив Жолт Неймет, додаючи: «Таке ж завдання стоїть перед ними і сьогодні».

Голова комітету не оминув увагою і те, що під час Другої світової війни угорці Закарпаття стали жертвами операції «Маленький робот», відчули гіркий присмак депортації, колективної відповідальності та радянізації. З 1944 року життя в цьому регіоні перетворилося на суцільну боротьбу. Це видання висвітлює історію боротьби та опору впродовж останніх восьми десятиліть.

Жолт Неймет наголосив на важливості повернення до положення 2014 року.

У нинішньому українському законодавстві про захист нацменшин не врегульовані питання, які раніше вважалися врегульованими: культурна автономія, використання мови нацменшин в офіційному діловодстві, питання, пов’язані з правовим статусом нацменшин, освіта нацменшин, використання національних топонімів та вільне використання символіки.

«Ми жорстко засуджуємо російську військову агресію проти України, але допоки Україна не вирве зброю мовного самозахисту з рук російського президента, вона залишатиметься найпотужнішою, можна сказати, «ядерною зброєю»»,

– зауважив голова Комітету з питань закордонних справ Державних Зборів Угорщини, представник партії «ФІДЕС».

Жолт Неймет наголосив: коли перешкоджають використанню мови в освітньому процесі, це може призвести до трансформації мови, асиміляції мови й, у випадку найгіршого сценарію, до смерті мови. Лінгвіцизм – це різновид мовної дискримінації. Це загальний термін для позначення ідеологій, способів дій і структур, які пропагують і підтримують нерівність розподілу влади між лінгвістично сегрегованими спільнотами.

Голова Комітету національної пам’яті Рейка Фельдваріней Кішш висловила подяку співробітникам Закарпатського угорського інституту імені Ференца Ракоці ІІ за те, що долучилися до створення наукового видання.

«Видання свідчить про те, що поміж угорцями Закарпаття є представники фахової та громадської еліти, котрі мають належний рівень ерудиції, аби підготувати видання, яке стане надбанням як угорського, так і європейського суспільства», –

– зазначила Река Фьолдваріне Кіш, додаючи, що збірник є цінним надбанням, оскільки представляє історію закарпатських угорців у 20 та 21 століттях, та, на відміну від інших видань, розглядає не лише життєвий шлях закарпатських угорців у період з 1944 по 1991 роки, а також описує події 1991-2022 років, тобто років незалежності України.

На презентації видання депутатка Європарламенту Андрея Бочкор зазначила, що воно має новизну і для угорської аудиторії, оскільки правдиво розкриває маловідому історію закарпатських угорців.

«Ми вистояли до кінця і продовжуємо робити це і надалі попри депортацію та ущемлення наших прав»,

– наголосила депутатка, родом із Закарпаття, зауваживши, що за період, події якого описані у збірнику, угорцям, що проживають на території України, довелося подолати чимало труднощів.

Щодо російсько-української війни, яка розпочнеться у 2022 році, політкиня зазначила, що навіть в умовах війни угорці повинні боротися за свої права та за своє виживання. За її словами, всупереч обмеженням їхніх прав, угорці залишаються віддані Україні, та попри це до них ставляться як до громадян другого сорту.

Лектор книги Василь Брензович зауважив, що на момент написання збірки автори навіть не здогадувалися, що в Україні розпочнеться війна. У зв’язку із цим видання став досить своєрідним, адже охоплює період від війни до війни.

За його словами, десятиліття після 1944 року для угорців Закарпаття стали надзвичайно важкими, однак з огляду на нинішні події, їх можна назвати «щасливим мирним часом».

Одна з авторів книги Єлизавета Молнар Д. звернула увагу на те, що у виданні можна простежити шлях закарпатських угорців до Голгофи, адже з початку 20-го століття в регіоні відбулося кілька державних трансформацій. Найтрагічнішою з них став державний переворот 1944 року, коли Закарпаття опинилося під владою імперії, де діяли принципи тоталітарного режиму, основною ідеєю якого було позбавлення індивідуальних і соціальних прав, а також фізичне винищення та викоренення етнічних груп. Всюди домінував радянський наратив, згідно з яким угорці Закарпаття піддавалися дискримінації та класифікувалися як громадяни другого сорту.

Інша авторка книги, Наталія Вароді, звернула увагу на те, що станом на 1953 рік система радянських гілок влади остаточно утвердилася і на Закарпатті.

Хоча після смерті Сталіна значна кількість людей вийшли на волю за амністією, і ситуація дещо покращилася, процес русифікації в сільській місцевості ставав дедалі відчутнішим. Як наслідок, змінився імідж краю, назви населених пунктів та установ зросійщувалися. А влада робила все можливе для асиміляції угорської меншини.

Авторами збірки наукових праць стали Єлизавета Молнар Д., Наталія Вароді, Кароліна Дорчі та Степан Черничко.

Ця стаття також доступна наступними мовами
• Magyar