Урочиста промова Ільдіки Орос на відкритті навчального року
Шановний пане міністр, представники конфесій та поважні гості!
Від імені тисяч членів Закарпатського угорського педагогічного товариства (далі ЗУПТ) та від імені понад 20 000 студентів та їх батьків, які навчаються в угорськомовних навчальних закладах, я хотіла би подякувати за премію Ракоці. Організація була створена для того, щоб забезпечити якісне вивчення рідної мови починаючи від дитячого садка до університету на нашому рідному Закарпатті.
Ми поставили перед собою мету, якої українська нація бажала століттями: навчитися і розмовляти рідною мовою у всіх сферах життя на батьківщині. І в це перше десятиліття ми знайшли партнерів в інтелігенції молодої української держави, які розуміли наші прагнення, бо навіть вони прожили свою молодість як нацменшина і знали, як важко вчитися не рідною мовою. Разом з українськими колегами-педагогами ми боролися проти насильницької русифікації в середині 1980-х років, вимушеного навчання російською мовою. Вони сповідували те саме, що і ми: закласти основи знань рідною мовою, до якої ми можемо приєднати кілька мов як другу мову, якщо вимоги реаліьні, методи хороші, є засоби та бажання, позитивне ставлення до сприйняття інших. Дякую за те, що ви визнали ці зусилля свого часу, і мені дуже шкода, що в останнє десятиліття все це вже не розуміє зростаюча українська інтелігенція, але я сподіваюся, що це непорозуміння може бути усунене.
Я рада, що міністри прийняли наше запрошення, і мені дуже шкода, що пан Дмитро Кулеба не зміг прийти до нас, а вибрав іншу програму, тому я прошу тих, хто матиме можливість особисто зустрітися з ним, сказати те, що було сказано тут, передати прохання угорців, які тут мешкають.
Що хочуть угорці Закарпаття?
Ні більше, ні менше, ніж будь-яка національна спільнота у вільній демократичній країні заслуговує: використовувати рідну мову у всіх сферах життя, можливість вивчати рідну мову починаючи від дитячого садка до університету, що не було заборонено навіть комуністичною системою, яку ми справедливо ненавиділи. Ми просимо повернути цю можливість, тому що ми тут, на цій землі, не є ані мігрантами, ані агресорами, а ми є корінним народом, і це слід визнати, щоб вирішити цю напруженість, яка погано впливає на добросусідські відносини нашої країни. Ми сподіваємось, що обидві політичні сторони захочуть вирішити цю проблему.
Підтвердити той факт, що молоді люди можуть вивчити українську мову, може те, що більш ніж 300 абітурєнтів, які вступили до нашого навчального закладу, 200 з яких є студентами денної форми навчання і сьогодні присутні тут на відкритті навчального року. Усі вони склали випускні іспити з української мови у середніх школах, вступні іспити, на рівні філологів. Ті хто хотів вступити на магістратуру, мали скласти англійську мову.
Що є ключем до рішення? Не потрібно далеко їхати, просто ознайомитися з законом меншин в Угорщині. Я хотіла попросити пана міністра , але попрошу його представників, щоб вони передали у Києві , щоб міністерство дотрималося свїх обіцянок при введені мовного закону. Для створення цього закону хай відправлять своїх представників до сусідніх держав, наприклад до Угорщини, де закон про нацменшини прийнятий і вже чудово працює.
Ми, угорці Закарпаття, просимо лише прав, наданих українцям в Угорщині: оголосити нас корінними жителями, сформувати самоврядування меншин, які мають право та можливість створювати навчальні заклади різних рівнів, школи, дитячі садки, а також дати можливість засобам масової інформації розвиватися рідною мовою, наша громада могла б делегувати свого представника безпосередньо до парламенту, оскільки ми також є громадянами країни, що платять податки.
Я прошу пана Сіярто поділитися своїм досвідом процесу прийняття цього законодавства та впровадженою практикою з міністром Кулебою.
Я прошу передати міністру Кулебі, щоб вони вивчали закон про нацменшини, на прикладі Угорщини та на основі цього створили ці закони в Україні, якщо це можливо.
Я бажаю Вам щоб все здійснилося з Божою допомогою, і ми, угорці на Закарпатті, як завжди, і надалі залишатимемось законослухняними громадянами України.
Успіхів у досягненні загальноєвропейських цілей для всіх нас, бо іншого шляху попереду немає, це в наших спільних інтересах, і не забуваємо, що шлях до Європи проходить через Закарпаття, де процвітає багато народів та культур. Бережіть цей квітковий сад і не дозвольте жодній квітці загинути.
“Deo cum pro patria et libertate!”
Ільдіка Орос
президент ЗУІ
-
Ця стаття також доступна наступними мовами
- Magyar