Урочиста промова Іштвана Черничко на відкритті навчального року

Шановні церковні та світські діячі!

Дорогі гості та колеги!

Шановні першокурсники та студенти!

Коли я сів, щоб обдумати, що я можу сказати на цьогорічній церемонії відкриття навчального року, у моїх вухах не переставали звучати рядки Міклоша Радноті

Mindig gyilkolnak valahol.

Lehunyt pilláju völgy

ölén, fürkésző ormokon,

akárhol, s vígaszul

hiába mondod, messzi az!

(Radnóti Miklós: Aludj, 1937)

У нашій країні йде війна, і хоч іноді ми говоримо, що «це далеко», коли лунають сирени повітряної тривоги, немає людини, в якої не щемить серце і яка думає про війну і невинних жертв.

Безпосередні жахи війни – слава Богу – оминули нас, але, як і по всій Україні, нормальне життя інституту було перервано наприкінці лютого. У нас є кілька колег і студентів, чиї найближчі родичі воюють на фронті. У нас є викладачка, чий будинок в Ірпені став жертвою воєнних руйнувань. З перших днів війни ми розмістили в гуртожитках інституту сотні переселенців, деякі з них живуть у нас і досі.

151 наш викладач, колега та студент брали участь у різних акціях допомоги: були ті, хто допомагав громадянам України, які прибули до Угорщини, як перекладачі, які володіли як угорською, так і українською мовами; інші взяли на себе роль у роботі телефонних ліній довіри, створених для переселенців, і, звичайно, було чимало тих, хто допомагав в організації та доставці гуманітарної допомоги. Кілька наших співробітників також погодилися посприяти тому, щоб українські громадяни, які потрапили до Угорщині, могли складати Національний мультипредметний тест українською мовою в Угорщині. Інститут передбачив квоту для молодих переселенців із зон бойових дій країни в рамках цьогорічної вступної кампанії, яка передбачає безкоштовне навчання, гуртожиток та стипендію, і двоє таких студентів були прийняті на навчання до нашого закладу.

Йде війна, ми всі це відчуваємо, навіть далеко від лінії фронту, але ми сьогодні зібралися тут, щоб разом святкувати та сподіватися на якнайшвидший мир.

Не так давно, на урочистостях з нагоди закінчення попереднього навчального року ми підводили підсумки, яких досягли за минулий навчальний рік, тому зараз не буду про них говорити. Скоріше хочу звернути увагу на події, які відбулися з кінця минулого навчального року. Бо хоч це були літні канікули, ми теж не сиділи без діла.

За кілька тижнів, що минули після церемонії завершення навчального року, наш колега Ласло Чордаш отримав ступінь доктора філософії, а Емеке Бергауер-Олас отримала посаду доцента за підписом Міністра освіти і науки України . Міністр освіти і науки України Сергій Шкарлет та голова Закарпатської обласної військової адміністрації Віктор Микита вручили керівникам нашого закладу подяку, яку інститут отримав за вагомий внесок у розвиток вищої освіти краю, а також за надання допомоги внутрішньо переміщеним особам.

Під час літньої спеки видавництво інституту було офіційно зареєстровано в Києві, а також три наші наукові журнали отримали необхідні дозволи на видання.

Завдяки підтримці Конференції ректорів Угорщини ми зробили значне оновлення в сфері ІТ, оскільки змогли обладнати три нові комп’ютерні класи.

На початку навчального року ми почали використовувати комп’ютерну програму власної розробки під назвою «Іріс», яка дозволяє поступово діджиталізувати (оцифрувати) адміністрування освіти та значну частину послуг, що надаються здобувачам вищої освіти.

Цього року ми вперше долучилися до ініціативи Міжнародного дня студентського спорту, в рамках якого студенти та викладачі разом займалися спортом та змагалися.

Визначною подією є те, що сьогодні вранці ми підписали угоди про співпрацю з нашими партнерами, Університетом Дебрецена, Університетом Мішкольца та Університетом Ніредьгази, завдяки яким бажаючі студенти, можуть брати участь у програмі подвійного диплому, а це означає, що – якщо вимоги навчання за програмою успішно виконано – в кінці року студенти зможуть навчатися за узгодженими навчальними планами та отримати два дипломи: один тут, в Україні, в інституті, а інший в Угорщині, в партнерському закладі. Таким чином, ініціативна молодь може отримати дві вищі освіти одночасно. Ми хотіли б подякувати Міністерству культури та інновацій, Управлінню освіти і, звичайно, трьом університетам-партнерам за відкритість і гнучкість під час переговорів.

Проте найбільшим досягненням і прогресом я вважаю не те, що досі було сказано, а те, що, незважаючи на воєнні умови, Закарпатський Угорський Інститут імені Ференца Ракоці ІІ довів, що він живий і хоче жити, а тому 2022/2023 навчальний рік ми розпочинаємо очним навчанням. Звичайно, для цього потрібно було, щоб нашою найбільшою інвестицією під час підготовки до навчального року було створення бомбосховищ, і найбільш значущою подією було те, що, за кількома винятками, нам вдалося зберегти разом викладацький колектив, а також команду адміністративного і технічного персоналу, а також більшість наших студентів.

Крім міжнародної інституційної акредитації, яку ми отримали в минулому навчальному році, до переліку успіхів, безперечно, входить те, що ми отримали ліцензії на нові спеціальності, тому в цьогорічній вступній кампанії ми вітали абітурієнтів в 4 нових освітніх програмах бакалаврату і ще 3 на магістратурі, а загалом ми оголосили набір на 16 спеціальностей бакалаврату та 10 спеціальностей на магістратури. Очевидно, не єдиним результатом цього є той факт, що цього року приймальною комісією було зареєстровано рекордну кількість абітурієнтів, але ми дуже раді, що загалом на 26 оголошених освітніх програм було подано 1500 заяв від абітурієнтів. Тим більше нам приємно, що з урахуванням додаткового прийому на перші курси бакалаврату зараховано 475 здобувачів, а на магістратури – 117 студентів.

Все це означає, що у Закарпатському угорському інституті імені Ференца Ракоці ІІ 2022/2023 навчальний рік на денній та заочній формах навчання загалом розпочали 1.296 студентів.

Окрім радості, це, звісно, ​​й величезна відповідальність, адже майже півтори тисячі молодих людей довірилися нам, обравши нас, наш заклад. Проте Інститут Ракоці за чверть століття своєї історії довів, нас не обтяжує тягар відповідальності, а навпаки – допомагає примножувати свої сили. Так відбувається і зараз: наші досягнення дотепер, вибір і довіра першокурсників, які святкують разом з нами, — усе це дає нам силу і віру сподіватися на мир і віру в успіх наполегливої ​​праці.

На початку навчального року прийнято щось побажати першокурсникам. Але зараз у незвичний спосіб хочеться побажати не лише їм, а й усьому інституту. Дуже хотілося б, щоб після двох навчальних років із коронавірусом і семестру війни нарешті настав нудний та передбачуваний період, у якому домінує мирне духовне будівництво та процвітання, а не боротьба. Бажаю нам всім мирного неба над головою.

Дякую за увагу.

Іштван Черничко

ректор ЗУІ

м. Берегове

7 жовтня 2022 р.