Музей текстилю і виставковий зал імені Полоні Каталін

У 2008-у році на базі Закарпатського Угорського Інституту імені Ференца Ракоці ІІ відкрилася постійна виставка, метою якої є збереження і представлення березьких тканих виробів, як частини народного мистецтва Закарпаття.
На виставці можна полюбуватися тканими виробами, виготовленими різними методами, а також подивитися інструменти, необхідні для їх виготовлення. У залі можна навіть спробувати ткацький верстат і ознайомитися з мотивами нашого регіону.

Виставочний зал назвали іменем Полоні Каталін, так як вона подарувала інституту свою приватну колекцію.
Завдяки неї існує експозиція.

Протягом минулих років збірка музею розширилася, сьогодні налічує більш ніж 400 експонатів. Крім текстилів та інструментів на виставці представлено багато нарядів.

Дарунок Полоні Каталін для інституту

Полоні Каталін народилася у місті Берегове. У 1958 році у колгоспі Великих Берегів заснувала гурток ткацтва та вишивання.

З 1967 по 1974 рік працювала в Ужгородському Мистецькому Фонді як художній керівник. Пізніше заснувала ткацький гурток і у Великих Берегах. Роботи, які виконали жінки під її керівництвом, потрапили на виставки багатьох великих міст України.

З її ініціативи у Березькій Загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів запровадили обов’язкове навчання ткацтва і вишивання хрестиком.

Вона є дизайнером одягу та аксесуарів Закарпатського Державного Народного Ансамблю.
На Київській і Московській виставці народного господарства неодноразово була нагороджена золотою і срібною медаллю.
У 1982 році за досягнення у галузі народного мистецтва, за відродження культури березької ткані та вишивки, за обробку мотивів отримала нагороду Народний артист України.

Коротка історія ткацтва

Прядіння і ткацтво – одне з найдавніших занять людини. Поки інші ремесла в ході історії зазнавали великих змін, прядіння і ткацтво протягом довгого часу залишалося діяльністю домашнього господарства селянства.
Закарпаття має сприятливе природно-географічне розташування для вирощування однієї з сировини – коноплі. Однак конопля проходить довгий шлях, поки стає придатною до користування: просів, прополка, замочування, сушіння, ламання, тріска, натирання, тіпання, плетіння.

Садження коноплі було виключно чоловічою роботою, однак подальшу обробку виконували вже жінки. Коноплі вирощували на сільськогосподарських угіддях. Дехто сіяв стільки багато, що вистачало навіть на продаж. Інші вирощували лише стільки, щоб задовольнити потреби родини.

Коноплю садили у вологу землю з 10 по 29 квітня. Коли квіти зів’яли, колір рослини пожовтів. Вкінці липня розтягнули, протягом декількох днів сушили, потім зв’язали у снопи і понесли до мочилки.
Мочили у повільній проточній воді або в озері. Снопи придавлювали палицями та камінням, а через п’ять днів подивилися, чи волокна пом’якшали. На восьмий-дев’ятий день помили, винесли з води і розтягнувши сушили.
Суху коноплю ламали, розчистили від твердіших частин, а потім була тріска. Натирали ногами або дерев’яним розтирачем. Після натирання розпочали тіпання (розчісування). Спочатку на рідших, потім на щільніших чесалках.

З середини жовтня, коли припинилися роботи на полі, розпочали плетіння. Інструментом плетіння є шпиндель та ручна прядка з однією педаллю або самопрядка. З шпинделя нитку перемотували на мотовило. Після цього почалося відбілювання. Пряжу, знімаючи з мотовила, змотували в два пасма, і ставили у ванну для замочування, накрили білою тканиною, а потім окропили лугом з золи акації та каустичної соди, поки не стало жовтим. На другий день пряжу промили, висушили і скрутили в моток. У другій половині лютого встановили ткацький верстат і до початку весняних польових робіт полотно було готовим.

Пряжа коноплі важко фарбується, тому спочатку текстиль прикрашали лише кількома кольорами та мотивами. Червоними і синіми пофарбованими нитками формували прості лінії. На початку 20. століття з’явилася бавовняна пряжа, завдяки якій збагатився світ кольору і прикрас тканих виробів.

Традиційно білий фон тканих виробів прикрашали червоними та синіми кольорами. Сьогодні мотиви мають червоний і чорний колір.

Характерною рисою березьких тканих виробів є багатство мотивів. У нашому регіоні найпоширенішими мотивами є жолудь, слід вовка, гвоздика, тюльпан.